22 Сер 2018 ID:2576 Переглядів:7 390
ВМС ЗС України в існуючому стані не мають можливості захищати національні інтереси України на морі та стримувати агресію з морського напрямку. Переважна більшість кораблів та суден наших ВМС є застарілими та вислужили встановлені терміни експлуатації. Отже ми стоїмо на початку відновлення нашої могутності на морі. Створення сучасних і ефективних ВМС – довготривала задача з багатьма невідомими. Який шлях розвитку обрати?
Зараз у ВМС спільно з спеціалістами США, Великої Британії, Норвегії, Швеції, НУОУ, волонтерів та неурядових організацій України проводиться робота по розробці Стратегії розвитку ВМС ЗС України до 2035 року. Погляди Командування ВМС на відновлення українського флоту викладені в одноіменній статті на сайті ВМС. Чи вірні такі підходи до будівництва флоту, можна перевірити, розглянувши історію розвитку сучасних флотів передових країн світу.
Ми є не першими хто став перед вибором будівництва нового флоту. І в цьому сенсі цікаво проаналізувати досвід побудови сучасних ВМС Швеції. Враховуючи, обсяги статті, залишу поза увагою розвиток міннозагороджувальних сил, морської авіації, берегових ракетно-артиллерійських військ, десантних сил, морської піхоти, системи забезпечення та освіти.
В 1950-х роках обстановка навколо Швеції кардинально змінилася. Щойно закінчилася Друга світова війна. Європа відновлювала зруйновані війною країни. Економіка Швеції, зорієнтована на експорт, переживала кризу. Одночасно у Світі розгорталася Холодна війна. Радянський Союз вів агресивну політику і нарощував свої збройні сили та динамічно будував сучасний ВМФ. Змінилася і зброя, з’явилися: реактивні літаки, ядерна зброя, підводні човни нового покоління, перші протикорабельні ракети.
За таких умов відносно чисельний флот Швеції швидко застарів та перестав відповідати вимогам оборони держави від реального та агресивного противника. До того ж утримувати чисельний флот було затратно.
Протягом першої половини 50-х років із складу ВМС Швеції були виключені та списані кораблі, які були побудовані до 1930-х роках і взагалі не мали перспективи подальшої служби. З середини 1950-х років шведи почали будівництво серії есмінців типів Halland і Östergötland підводних човнів типу Hajen та торпедних катерів типу Plejad (будувалися у Німеччині). У 1957 році ВМС Швеції мали у своєму складі такі основні бойові кораблі:
2 легких крейсери;
23 есмінці;
25 підводних човнів;
18 торпедних катерів
Але у 1957 році керівництво Збройних Сил Швеції дійшли до висновку, що крейсери та есмінці є уразливими від ударів авіації та неспроможні ефективно діяти проти радянських кораблів. Після довгих дебатів Парламент Швеції прийняв воєнний бюджет із значним скороченням видатків на кораблебудування. В результаті програма будівництва нових есмінців була згорнута, але два закладених есмінця все ж таки добудували.
Протягом двох наступних років командувач ВМС у терміновому порядку розробив та представив Парламенту концепцію розвитку ВМС «Marinplan 60» з планом будівництва кораблів та підводних човнів до 1967 року. Згідно концепції передбачалося ураження противника в дальній зоні силами підводних човнів та авіації, в ближній зоні корветами нових типів, ракетними катерами та мінними загороджувачами, в прибережній зоні торпедними катерами, береговими ракетними комплексами та артилерією, а також виставленням морських мінних загороджень. Наявні крейсери та есмінці залишалися в оперативній побудові флоту, але планувалося їх поступове виведення з бойового складу. Парламент вивчивши пропозиції командування ВМС у 1963 році їх затвердив програму кораблебудування, але виключив з неї будівництво корветів нового типу та зменшив чисельність нових катерів, тральшиків та підводних човнів.
За цією програмою у 1960-70-х роках у Швеції було побудовано 18 торпедних катерів ( 6 типу Spica та 12 типу Norrköping (Spica ІІ), 14 підводних човнів (6 типу Draken, 5 типу Sjöormen, 3 типу Näcken), 3 мінних загороджувача, 12 базових тральщиків типу Arkö, 7 тральшиків типу Fiskeminsvepare, а також значну кількість десантних та патрульних катерів.
Розуміючи недостатність сил для вирішення головних завдань флоту командування ВМС Швеції зосередилося на розвитку високотехнологічного озброєння. Намагаючись досягти успіху за рахунок не чисельності, а якості. Маючи передову та розвинену промисловість, шведи досягли значних успіхів в розробці протикорабельних ракет, самонавідних торпед, гідроакустичних станцій, радіоелектронних засобів обробки інформації (майбутніх автоматизованих систем управління), удосконаленні дизельних підводних човнів. Багато зусиль доклали з питань створення єдиного двигуна із замкненим циклом для підводних човнів.
У 1977 році ВМС Швеції мали у своєму складі:
10 есмінців та фрегатів (2 типу Halland з ПКР Rb 08, 4 типу Östergötland із ЗРК Sea Cat, 2 типу Öland та 2 фрегати типу Visby)
16 підводних човнів (4 пч типу Hajen, 6 типу Draken , 5 типу Sjöormen , 1 типу Näcken та 2 в будівництві)
29 торпедних катерів (6 типу Spica І, 12 типу Spica ІІ та 11 типу Plejad)
Отже з моменту прийняття концепції «Marinplan 60» Швеція вивела зі складу флоту 2 крейсери, 16 есмінців та ввела у склад флоту 18 нових торпедних катерів. Підводні човни продовжували будуватися серіями по 4-6 одиниць, з поступовим виведенням із складу застарілих типів.
Але ВМС Швеції, побудовані за концепцією «Marinplan 60», мали два дуже суттєві недоліки.
Першим з них були слабкі ударні спроможності через відсутність ракетних катерів. Прийнята на озброєння перша шведська проти корабельна ракета Rb 08 за своїми масо-габаритними характеристиками не могла розміщуватися на невеликих носіях, тому у 1965 році ці ракети встановили тільки на двох есмінцях типу Halland (до речі, вони стали першими, після радянських кораблів такого класу, що отримали ракетну зброю). Також ракетами Rb 08 озброювалися берегові ракетні війська. Для авіації, ще у 1958 році, була розроблена протикорабельна ракета Rb 04. Вона і стала основою ракети для майбутніх ракетних катерів – RBS-15, але розробка цієї ракети тривала більше 20 років і була завершена тільки у 1985 році. Таким чином, майже 15 років ВМС Швеції не мали на озброєнні ударних ракет морського базування, за виключенням двох есмінців типу Halland.
Другим недоліком ВМС Швеції була слабка протичовнова оборона. Завдання ПЧО покладалися на всі бойові кораблі – есмінці, торпедні катери, тральщики, підводні човни, але, за виключенням останніх, шведські кораблі та катери не мали ефективних засобів виявлення підводних човнів. Недостатність спроможностей ВМС Швеції вести протичовнову боротьбу показав інцидент з радянським підводним човном С-363. Рано вранці 28 жовтня 1981 року шведи на власні очі побачили радянський підводний човен, який сів на мілину у 2 кілометрах від головної ВМБ Карлскруна. За день до цього, 27 жовтня, в цьому ж районі шведи проводили випробування новітніх торпед. Фактично ВМС Швеції не виявили тривалий прохід радянського підводного човна шведськими територіальними водами аж до головної бази шведського флоту! У ВМФ СРСР цей човен глузливо прозвали «шведським комсомольцем», а шведи знов вжили термінових заходів щодо нарощення спроможностей ВМС. Тим більше що на початок 80-х років ситуація в Балтійському морі знов змінилася і не на їх користь.
Протягом 1960-70-х років основний противник ВМС Швеції, Балтійський флот СРСР, зробив якісний стрибок та зріс кількісно. У цей період у його бойовий склад увійшли 8 підводних човнів з крилатими ракетами, 12 кораблів класу фрегат з керованою ракетною зброєю, 27 протичовнових кораблів класу корвет, 8 ракетних кораблів класу корвет та більше 30 ракетних катерів. На озброєння були прийняті протикорабельні ракети для підводних човнів, кораблів та авіації. З’явилися літаки-ракетоносці, морські штурмовики, протичовнові літаки та вертольоти. Збільшилися можливості системи морської розвідки та цілевказування.
ВМС Швеції знов опинилися в умовах, коли неспроможні вирішувати поставлені завдання. Єдиною ударною силою на морі залишалися підводні човни, але їх діяльність значно обмежувалася потужною ПЧО імовірного противника. Для нарощення ударного потенціалу не вистачало ракетних катерів. А для створення ефективної протичовнової оборони – протичовнових кораблів (корветів та фрегатів). Прикриття сил в морі від ударів авіації частково вирішувалося береговою системою ППО та авіацією ВПС.
Для вирішення проблеми нарощування ударних сил флоту, ураховуючи, що шведська протикорабельна ракета для катерів ще не була створена, командування флоту у 1973 році надало пропозиції в Парламент щодо виділення коштів на будівництво ракетних катерів у Норвегії. Парламент затвердив пропозиції та протягом 1978-82 років у Норвегії була побудована серія з 16 ракетних катерів типу Hugin з ПКР Penguin.
Щодо протичовнової оборони, то тільки після інциденту з радянським підводним човном вдалося переконати Уряд та Парламент виділити додаткові кошти на розробку та будівництво протичовнового корабля. З урахуванням дефіциту часу за основу майбутнього протичовнового корабля взяли напрацювання по проекту Ytattack-81 (продовження лінійки катерів Spica з підвищеною автономністю та морехідністю). Вже через рік, 1982 році, проект був готовий та розпочалося будівництво першого корпусу.
Розуміючи недоліки своїх ВМС шведи максимально використали виділений ресурс для посилення ударних та протичовнових спроможностей флоту. Побудовані у 1984 році Stockholm і Malmö мали на озброєнні 6 протикорабельних ракет RBS15, одну 57мм артилерійську установку «Бофорс», чотири 400-мм торпедних апарата, РЛС виявлення повітряних та надводних цілей, буксируєму ГАС, засоби РЕБ, автоматизовану систему управління. Також замість ПКР можлива була установка 533-мм торпедних апаратів та РБУ ELMA. Вони стали фактично багатоцільовими кораблями і були класифіковані шведами як «прибережний корвет».
Шведський флот отримав ефективні та універсальні кораблі з великою вогневою потужністю та протичовновим озброєнням. Проте, спроектовані в авральному порядку, вони не зовсім задовольняли шведів, з питань протичовнових можливостей. Тому практично без перерви було розпочато проектування нової серії корветів.
У 1981-84 роках усі катери типу Norrköping (Spica ІІ) під час модернізації отримали по 8 протикорабельних ракет RBS15 кожний та були перекласифіковані у ракетні.
З 1987 до 1993 було побудовано та передано флоту 4 корвета типу Göteborg. Вони мали водотоннажність 425 тон, були озброєні 8 ПКР RBS15, 57-мм та 40-мм артилерійськими установками «Бофорс», чотирма 400-мм торпедними апаратами, РБУ ELMA, РЛС виявлення повітряних та надводних цілей, підкільною та буксируємою ГАС, засобами РЕБ та АСУ.
Продовжувалося будівництво підводних човнів. У 1987-88 у склад ВМС Швеції увійшли чотири нові підводні човни типу Västergötland, на заміну застарілих типу Draken.
Ще однією проблемою ВМС Швеції залишалися їх протимінні спроможності. Ці функції покладалися на 12 базових тральщиків типу Arkö (1958-1964 років побудови), 6 тральщиків типу Hanö (побудовані на початку 1950-х років та з середини 1960-х використовувалися для підготовки курсантів), а також на дерев’яні риболовецькі траулери, які мобілізовувалися на період війни («тральщики-траулери» типу Fiskeminsvepare). «Тральщики-траулери» були спроектовані за участю воєнних спеціалістів з урахуванням рентабельності їх використання у риболовній промисловості. Декілька таких суден були у складі флоту для підготовки резервістів, ще декілька десятків були цивільними і мобілізовувалися. Не зважаючи на велику чисельність тральних сил, високий рівень підготовленості резервістів, наявність на складах готового озброєння для мобілізуємих траулерів, на кінець 1970-х років, з урахуванням розвитку мінної зброї, вони практично втратили можливості боротьби із сучасними мінами. У 1974 році був побудований в якості експерименту один тральщик-траулер із пластикових сандвіч-конструкцій. На ньому провели багато досліджень. У 1980 році Парламент прийняв рішення щодо виділення додаткових коштів «на розробки у галузі технологій пластмас», у ВМС вирішили, що це повинно бути використано для розробки проекту нового тральщика. Ним став тральщик-шукач мін Landsort. З 1983 до 1992 року було побудовано серію з 7 одиниць.
Корпуси тральщиків-шукачів мін типу Landsort побудовані з армованого стеклопластику по методу «сандвіч». Це значно знизило акустичне та магнітне поля протимінних кораблів та покращило їх захист від підводних вибухів. Вони мають на озброєнні контактні та неконтактні трали, протимінні ГАС, дистанційно керовані підводні апарати, 40мм артилерійську установку та протичовнові бомбомети. Ці кораблі виявилися настільки вдалими, що, одразу після завершення серії для ВМС Швеції, було побудовано ще 4 для ВМС Сінгапура.
До речі, термін «тральщик», є застарілим і не відображає кардинальні зміни в підходах до протимінної боротьби, які відбулися у 1980-90-х роках, в наслідок яких з’явилися нові класи протимінних кораблів Minehunter («мисливець за мінами» дослівно) та MCMV (mine countermeasures vessel – поєднує можливості тральщика та minehunter). Для таких кораблів у сучасній українській термінології використовується термін «тральщик-шукач мін», або просто «тральщик», що не коректно.
На початку 1990-х років Швеція виправила дисбаланс національного флоту, створила ударне угрупування, наростила протичовнові спроможності та відновила сучасні протимінні сили.
У 1993 році ВМС Швеції мали у своєму складі:
12 підводних човнів (4 типу Västergötland, 4 типу Näcken, 4 типу Sjöormen);
6 корветів (2 типу Stockholm та 4 типу Göteborg)
28 ракетних катерів (12 типу Norrköping та 16 типу Hugin)
7 тральщиків-шукачів мін (не ураховуючи застарілі тральщики та риболовні судна, які підлягали мобілізації).
Виробився і особливий шведський почерк кораблебудування – реалізація максимальних можливостей в мінімальних розмірах, шляхом застосування інновацій та надсучасних, передових технологій, а також залучення цивільних ресурсів в інтересах оборони. Такий підхід дозволив шведам створити у 1990-2000-х роках, без перебільшення, унікальні кораблі, які стали прикладом для кораблебудування всього світу.
Тральщики-шукачі мін типу Styrsö (4 одиниці побудовані у 1996-98 роках). Вони і досі є одними з найсучасніших протимінних кораблів у світі. Проте головна особливість інша. Ці тральщики побудовані з широким застосуванням цивільних технологій. Двигуни, електроніка, навігація та інше обладнання були придбані на цивільному ринку. Такий підхід дозволяє зекономити кошти на розробку цих елементів та спрощує експлуатацію корабля.
Підводні човни типу Gotland (3 одиниці побудовані у 1992-96 роках). Стали першими у світі сучасними підводними човнами з повітрянезалежними двигунами. Маючи успіх серії Gotland шведи також оснастили подібними двигунами і 2 пч типу Vastergotland під час їх модернізації (модернізація була на стільки кардинальна, що ці підводні човни були виділені в окремий тип – Södermanland). Шведські підводні човни є одними з найдосконаліших у світі. Підтвердженням цього факту є те, що США взяли у лізінг підводний човен Gotland (разом з екіпажем) та протягом 2005-2007 років у Сан-Дієго відпрацьовували нові тактичні прийоми боротьби з сучасними підводними човнами, а шведська пч виступала у якості противника на дослідних навчаннях.
Корвети типу Visby (5 одиниці побудовані у 2000-2015 роках). В цих корветах, в порівнянні з іншими кораблями світу, найбільш повно реалізована технологія «stealth». Деякі вважають Visby першим дійсно стелс-кораблем. Корпус цих корветів виконаний з гібридного композитного матеріалу (sandwich construction), він поглинає та розсіює радіовипромінювання, що значно зменшує рівень вторинного радіолокаційного поля корабля. Також такий корпус має невелике електромагнітне поле, що важливо для протимінних дій. Застосований у Visby композитний матеріал важить приблизно на 50% менше, ніж еквівалентна за міцністю сталь. Якщо Visby побудували би із звичайній сталі то його водотоннажність склала більше 1000 тон. Мала вага цього корвету дозволила йому мати видатні маневрені характеристики. За складом озброєння корвети типу Visby дуже потужні кораблі. Вони, в залежності від варіанту (ударний або протичовновий), спроможні вирішувати ударні, протичовнові, протимінні завдання та вести ППО. За спектром завдань це типовий багатоцільовий корабель, але потужне та різноманітне озброєння, що розмішено на такому невеликому кораблі-невидимці робить корвети типу «Вісбю» неординарними.
До речі, розробка концепції, створення необхідних матеріалів, проектування, будівництво та введення у бойовий склад таких інноваційних кораблів, як корвети Visby зайняла більше 20 років. Концепція корабля відпрацьовувалася на експериментальному катері Smyge, який був побудований ще у 1991 році, головний корвет Visby був закладений у 1995 році, спущений на воду у 2000 році, а державні випробування були завершені у 2004 році (9 років будівництва!). Після цього, протягом 8 років до 2012 року корабель проходив різноманітні випробування з метою напрацювання тактики дій та прийомів застосування зброї, а також випробування тих зразків озброєння, які не встигли створити до завершення будівництва корабля.
Сучасні кораблі ВМС Швеції, це широке застосування нових досягнень науки і техніки, концентрація найсучасніших технологій, мініатюризація, автоматизація, застосування нових матеріалів. Швеція не стоїть на місці і вже розроблює наступний корвет «Visby Plus»
Які можна зробити висновки з цієї короткої ретроспективи розвитку ВМС Швеції?
Виключно «москітний флот» (у чистому вигляді) – помилковий шлях. Концепція флоту де передбачалося відмова від надводних кораблів та розвиток тільки бойових катерів виявилася помилковою. Вона не ураховувала перспективи розвитку флоту імовірного противника. Флот, побудований за такою концепцією, вже через 10 років був не спроможний виконувати усі покладені на нього завдання. Разом з тим будівництво ракетних катерів дало можливість за короткий час наростити його ударні можливості, а наявність великої кількості швидкохідних бойових катерів створюють асиметричну загрозу для сил противника.
Багатоцільові кораблі – необхідний компонент сучасного флоту.
Не зважаючи на відмову від великих кораблів, будівництво трьох есмінців у Швеції все ж таки було завершено. Кораблі класів есмінець – фрегат залишалися у складі флоту (до початку будівництва корветів), але мали обмежені функції в основному забезпечення бойової стійкості катерних тактичних груп, розгортання системи управління ними та здійснювали тривале патрулювання в морі. Проте з 1980-х років кораблі класу корвет зайняв у ВМС Швеції важливе місце. Швеція була вимушена на початку 1980-х років повернутися до будівництва багатоцільових кораблів.
Підводні човни є ефективним фактором стримування, особливо для «малих» флотів, які ведуть свої дії в умовах переваги, або навіть панування противника на морі. Послідовне будівництво і розвиток підводних човнів у Швеції не припинялося, що дозволило зберегти фактор стримування у період відсутності у складі ВМС ракетних катерів.
Необхідно будівництво спеціалізованих протимінних кораблів. Залучення мобілізованих суден в сучасних умовах не забезпечує виконання завдань протимінної оборони. Класичні тральщики неспроможні ефективно виявляти та знищувати сучасні неконтактні міни, особливо донні. Такі завдання вирішують шукачі мін (minehunter) при цьому спроможність їх до класичного траління теж залишається актуальною (mine countermeasures vessel).
Кораблі постійно застарівають і необхідно безперервно підтримувати їх на сучасному рівні. Усі бойові кораблі ВМС Швеції, включаючи рейдові тральщики та патрульні катери, регулярно проходили декілька досить глибоких модернізацій, в результаті яких бойові властивості змінювалися настільки, що кораблі перекласифіковувалися, або виділялися в окремий тип.
Розвиток флоту має вирішуватися на державному рівні. Парламент Швеції та Уряд з розумінням ставився до вирішення проблем оборони держави з морського напрямку. Вони постійно підтримували зв’язок безпосередньо з керівництвом ВМС, оперативно приймали компетентні рішення, що дозволило досить швидко реагувати на зміни воєнно-політичної обстановки.
Економія коштує дорого. В умовах постійного обмеження фінансування у ВМС Швеції особливу увагу приділяли розробкам нових видів зброї та озброєння з метою досягнення якісної переваги над противником. Також широко використовувався потенціал держави (це стосується не тільки мобілізацію, але і цивільний ринок та ін.).
Впровадження передових технологій, сучасних розробок зброї та озброєння обумовило досить високу вартість кораблів, катерів та підводних човнів ВМС Швеції в порівнянні із середніми світовими показниками (тонна побудованих корветів типу Visby коштує 280 тис. доларів, натомість середній світовий показник для кораблів класу корвет – 150 тис. доларів). При цьому були створені одні з найдосконаліших бойових кораблів та підводних човнів у світі. А їх експлуатаційна вартість (з урахуванням невеликих розмірів, малої чисельності екіпажів, використання технічних засобів подвійного призначення) відносно невелика.
Ізраїль, це ще один приклад країни, яка, у стані фактично безперервного збройного конфлікту та низки війн у тому числі на морі, в умовах вкрай обмежених ресурсів, побудувала сучасний та ефективний флот. Характерно, що ВМС Ізраїлю, які з 1960-х років теж робили ставку на ракетні катери та підводні човни у 1980-х роках почали розвивати багатоцільові кораблі. Першими стали ракетні катери типу Саар 4.5, які на відміну від звичайного ракетного катеру мають на озброєнні потужні РЕЗ та засоби РЕБ, АСУ, ЗРК, вертольоти. У 2008 році два таких катера отримали буксируємо ГАС та протичовнові торпеди. Такі «катери» фактично є багатоцільовими корветами та за розмірами і завданнями наближаються до шведських Visby. Найсучаснішим кораблем ВМС Ізраїлю є корвети типу Саар 5. Вони побудовані у 1994-95 роках та мають на озброєнні ПКР, ЗРК, РЛС, ГАС, РЕБ, протичовнові торпеди та корабельні вертольоти. Зараз у Німеччині для Ізраїлю будується серія з чотирьох корветів Саар 6 водотоннажністю 2000 тон. Ізраїль також продовжував розвивати свій підводний флот і на дійсний час має у своєму складі 5 сучасних підводних човнів та один у будівництві. Отже і у Швеції, і в Ізраїлі прослідковуються схожі тенденції розвитку ВМС.
Швеція і Україна безумовно різні країни. Але багато корисного ми можемо взяти із шведського досвіду. У нас є і спільні риси: ми де факто позаблокові країни, наші економічні можливості обмежені, наші моря закриті і загрози нашій безпеці мають одне походження – Російська федерація.
Ураховуючи досвід Швеції можна зробити висновки і стосовно подальшого розвитку ВМС України.
Збалансований флот. Треба будувати флот де представлені усі його складові (багатоцільові кораблі, ракетні катери, протимінні кораблі і підводні човни), тільки за таких умов ВМС України будуть спроможні забезпечити захист країни з морського напрямку. Одним із складових такого флоту повинні стати багатоцільові корвети.
Флот майбутнього. Для створення (відновлення флоту) відповідно обраної концепції необхідно щонайменше 20-25 років, тому концепція повинна ураховувати прогнозовані зміни загроз з моря та розвиток флоту противника на найближчі 30 років. Відповідно і будувати флот завтрашнього дня від малого до більшого, як єдину цілісну систему, де кожен її елемент, хоч і побудований у різні роки, має своє місце і значення. Постійно корегувати (не змінювати) плани відповідно до змін прогнозів та економічних показників. Безперервно удосконалювати та модернизовувати побудовані кораблі та катери.
Катерний флот – тільки перший, вимушений крок. Вартість бойових катерів, зокрема ракетних, не велика, їх можливо побудувати за короткий термін. Протягом 5-7 років цілком реально створити ударне угрупування на морі на основі ракетних катерів. Це єдиний шлях реалізації першого етапу відновлення українського флоту. Такий флот діятиме у ближній морській зоні, спроможний до швидкого реагування та створення асиметричних загроз. Проте угрупування бойових катерів матиме суттєві обмеження по бойової стійкості та гнучкості управління і воно не вирішить таких критичних завдань, як охорона підводного простору та протимінна оборона. І ще, проблема морехідності катерного флоту: при хвилюванні моря більше трьох балів такий флот небоєздатний.
Протимінні сили – мають критичне значення для нашої безпеки. Закупити сучасні шукачі мін (ми не маємо досвіду будівництва протимінних кораблів). Для вирішення завдань по боротьбі з мінною небезпекою максимально залучити інші сили, в першу чергу ПРЗ, ППДЗ. Це теж один з пріоритетів розвитку флоту на першому етапі
Завершити будівництво корвету пр. 58250. Точка неповернення в його будівництві вже перейдена. Розробки у рамках програми «корвет» використати для бойових кораблів меншої тоннажності, а сам корвет застосовувати в бойових порядках ракетних катерів для підвищення їх бойової стійкості, ППО, управління, розвідки та цілевказування. Корвет може побудований без всього комплекту зброї та озброєння, його дообладнання можливо поступове, у наступні роки, по мірі готовності комплексів зброї та озброєння (як це було на прикладі корвету Visby), або за наявністю коштів (як це здійснюють у ВМС Польщі на патрульному кораблі (корветі) Ślązak, який будується з 2001 року)
Підводні човни – довгі руки флоту. . Підводні човни – невід’ємний атрибут «малих флотів». Тільки підводні човни спроможні впливати на противника в любій точці моря, починаючи від їх пунктів базування. Саме підводні човни, наряду з ракетними катерами, є потужним фактором стримування на морі. Ми повинні завжди тримати перспективу відновлення українського підводного флоту. І завжди усвідомлювати загрозу від підводного флоту противника.
Системи всебічного забезпечення повинні розвиватися паралельно з бойовим ядром флоту. Тільки за таких умов бойові одиниці максимально реалізують свій потенціал. Системи тилового, технічного та бойового забезпечення – окрема велика тема.
Утримання персоналу коштує дорожче ніж автоматизація його роботи. Необхідно витрачати кошти на створення сучасних автоматизованих систем бойового управління, менеджменту, обліку, зв’язку і більш повно впроваджувати систему аутсорсингу.
Створення системи розвідки та ціле вказування – окремий напрямок. Ця система повинна розвиватися паралельно з бойовим складом ВМС для забезпечення найбільш повною мірою реалізації його бойових можливостей, у першу чергу ударних.
Розвиток сучасної системи базування – критично важливий для ВМС. Це забезпечить оперативне та якісне технічне обслуговування нових кораблів і катерів, їх озброєння, а також повноцінне тилове забезпечення. Без наявності сучасної системи базування не можливо підтримувати високу готовність сил до застосування та забезпечити тривалі терміни експлуатації корабельного складу. Система базування повинна розвиватися на випередження та бути розгорнутою і готовою до забезпечення нових бойових одиниць ще до надходження їх у склад ВМС. Нажаль ми вже запізнюємося з її розвитком (повторюється негативний радянський досвід розбудови флоту).
Прагматичний підхід та раціональне використання ресурсу. Баланс ефективність-вартість. Максимально використовувати обладнання подвійного призначення. Нові зразки зброї та озброєння повинні бути сучасними та високотехнологічними. При цьому максимально спиратися на вітчизняну промисловість. Але головне, це оборона держави. Збройні сили не інвестор, а споживач, тому якщо вітчизняна промисловість не спроможна забезпечити сучасними зразками ОіВТ у визначені терміни, то закупляти їх в іноземного виробника. Не треба очікувати світового прориву в якості та ефективності вітчизняної зброї. Український ВПК і зараз має великі можливості і високий потенціал. Але тільки країни з потужною передовою наукою та економікою спроможні створити дійсно революційні кораблі та зразки озброєння. До таких країн належить Швеція, але, нажаль, поки що, не Україна.
І останнє, але найголовніше:
РОЗВИТОК ФЛОТУ МАЄ ВИРІШУВАТИСЯ НА ДЕРЖАВНОМУ РІВНІ. Розвиток військово-морських сил невідривно пов’язаний з розвитком високотехнологічних та наукоємних галузей промисловості. Будівництва флоту процес тривалий та потребує планування у довгостроковій перспективі, що можливо тільки на стратегічному, державному рівні. Крім того реалізація програми кораблебудування потребує значних обсягів фінансового ресурсу, що вимагає не просто розглядати їх у загальних обсягах витрат на оборону, а як окрему програму зі своїм бюджетом. Програма кораблебудування повинна передбачати не тільки будівництво бойових кораблів (катерів), але і створення цивільного флоту, який може мобілізовуватися, або діяти в інтересах держави у умовах збройної боротьби на морі, крім того участь в обороні держави повинна бути передбачена і при проектуванні (будівництві) кораблів (катерів) Державної Прикордонної Служби України.
Отже, попри усі обмеження, позаблоковий статус, наявність противника, який значно переважав і переважає у силах і засобах, Швеція успішно розвивала свої ВМС, чим забезпечила захист своїх інтересів на морі.
Командування ВМС ЗС України не має сумніву, що Україна має достатній і потужний потенціал щодо відродження нашої могутності на морі.
Список скорочень
АСУ – автоматизована система управління
ВМБ – військово-морська база
ВПС – військово-повітряні сили
ГАС – гідроакустична станція
ЗРК – зенітно-ракетний комплекс
ОіВТ – озброєння і військова техніка
ПКР – проти корабельна ракета
ППДЗ – протипідводнодиверсійне забезпечення
ППО – протиповітряна оборона
ПРЗ – пошуково-рятувальне забезпечення
ПЧО – протичовнова оборона
РБУ – реактивна бомбометна установка
РЕБ – радіоелектронна боротьба
РЕЗ – радіоелектронні засоби
РЛС – радіолокаційна станція
ВМС Швеції у 1970-х роках
Есмінець типу Halland
Есмінець типу Östergötland
Есмінець типу Öland
Фрегат типу Visby
Підводний човен типу Sjöormen
Підводний човен типу Draken
Підводні човни типу Hajen
Торпедний катер типу Norrköping (Spica ІІ)
Торпедний катер типу Spica
Торпедний катер типу Plejad
Тральщик типу Arkö
Тральщик типу Hanö
Тральщик-траулер типу Fiskeminsvepare
Балтийський флот ВМФ СРСР
Кораблі, підводні човни, літаки та вертольоти на озброєнні Балтійського флоту у 1970-х роках.
Радянський підводний човен С-363 на каменях біля ВМБ Карлскруна
ВМС Швеції на початку 1990-х років
Корвет типу Stockholm
Корвет типу Göteborg
Ракетний катер типу Hugin
Ракетний катер типу Norrköping
30 років підводного флоту Швеції в одному фото. Підводні човни (зверху в низ): Gotland, Västergötland, Näcken, Sjöormen.
Тральщик-шукач мін (MCMV) типу Landsort
Сучасні кораблі ВМС Швеції
Корвети типу Visby
Корвет Visby на рейді Валлетти (Мальта)
Підводні човни типу Gotland
Підводний човен Gotland у Сан-Дієго
Тральщик-шукач мін (MCMV) типу Styrsö
Еволюція надводних кораблів Швеції 1966 – 2002