В українському суспільстві зростає увага до питань безпеки на морі і, відповідно, до стану і розвитку Військово-Морських Сил Збройних Сил України. Але в умовах інформаційної війни, яку веде проти нас Росія, не дивно, що ці актуальні питання стали черговим майданчиком для маніпуляцій.

Щиро вдячні українським експертам, нашим іноземним партнерам, які професійно аналізують проблематику безпеки на морі і пригортають увагу народних депутатів України, Уряду, політиків і Українського суспільства до цього виключно важливого аспекту захисту наших національних інтересів, системно працюють задля зміцнення України як морської держави.

Разом з цим, складність питання, а також суттєве зростання випадків розповсюдження недостовірної інформації, її викривлення та підміни фактів і понять, яке має місце протягом останнього часу, потребує чіткого викладення позиції Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України стосовно перспектив розвитку національного військового флоту.

Одночасно з веденням бойових дій в районах проведення Антитерористичної операції, а зараз – Операції об’єднаних сил, виконанням бойових завдань відсічі збройної агресії з приморського напрямку, одним із головних завдань по відновленню флоту Командування ВМС вважає закладення основ планомірного та сталого розвитку Військово-Морських Сил, як виду Збройних Сил України.

Для цього, ґрунтуючись на аналізі розвитку ситуації з початку російської агресії та враховуючи світовий досвід, розробляється Стратегія розвитку ВМС. Вона враховує як реальні загрози національній безпеці, так і реальні можливості нашої держави щодо розвитку сектору безпеки і оборони. Без стратегії неможливо успішно побудувати  таку складну систему, як флот. До її розробки задіяні майже всі структури (військові, цивільні, наукові, аналітичні, представники країн-партнерів, волонтерських організацій), які працюють в секторі безпеки. Так глибоко та послідовно в Україні ще не підходили до розв’язання проблеми системного розвитку ВМС.

Ми чітко розуміємо, що загрози з морського напрямку є реальними, а обстановка на Чорному та Азовському морях має тенденцію до загострення. Росія не відмовилася від своїх агресивних намірів та веде скоординовану гібридну війну проти України, також і на морі. Нарощує своє угрупування в Криму, кількісно і якісно збільшує можливості Чорноморського флоту, багатократно посилила морське угруповання прикордонної служби ФСБ. Усі російські навчання на морі мають відверто наступальний характер.  Росією фактично окупована більша частина нашої виключної (морської) економічної зони і здійснюється пограбування українських морських ресурсів. Як прихований елемент блокади, проводиться штучне затримання в Керченській протоці та Азовському морі суден, які користуються портами України. Російська агресія в Чорному і Азовському морях – реальність.

Разом з тим, можливості ВМС ЗС України щодо адекватної відповіді російської агресії вкрай обмежені, і ми це усвідомлюємо. Для захисту інтересів України на морі необхідна термінова відбудова нашого військового флоту. Але для цього не просто дуже мало часу, його вже нема – росіяни мають ініціативу на морі.

Проте, Україна не має іншого виходу, як відновити нашу морську могутність, оскільки ситуація, яка залишилася без впливу, має тенденцію розвиватися від поганого до гіршого.

Але фінансовий ресурс, загальний стан економіки країни, реальні виробничі потужності наших оборонних підприємств не дозволяють швидко відновити наші військово-морські сили («швидко» за досвідом провідних морських країн світу – це 20-25 років).

Розуміючи загрози, критичність стану ВМС ЗС України, реальні обмеження можливостей нашої держави, Командування ВМС зосередило свої зусилля на поетапному відновленні флоту.

Кожен етап – це досягнення конкретних спроможностей ВМС до вирішення конкретних завдань, в конкретних операційних морських зонах: прибережній, ближній і дальній.

Підкреслюю, кожний етап має привести до конкретного результату.

І ми вже маємо певний результат першого етапу – відновлення наших спроможностей по обороні узбережжя з морського напрямку. За рахунок берегової артилерії, морської піхоти та будівництва катерів прибережної зони (малі броньовані артилерійські катери та десантно-штурмові катери) ми, в цілому, забезпечуємо оборону нашого узбережжя, в тому числі і протидесантну оборону. На цьому етапі ми свідомо, не зважаючи на критику, зосередилися на відновленні берегової компоненти наших ВМС, що дозволило до 2017 року, у найкоротший термін (фактично за три роки) створити такий комплект сил морської піхоти і артилерії, який в рази перевищує потенціал військ берегової оборони ВМС ЗС України зразка 2013 року.

Відновлення корабельної складової – більш тривалий процес. Термін будівництва серійного корабля класу «корвет» у розвинутих країнах світу складає 3-4 роки. Як приклад, Туреччина будувала свій другий, серійний корвет 5 років. Ми не маємо такого часу, тому зараз будуються малі бойові катери прибережної зони. За три роки їх побудовано шість, це малі броньовані катери проекту 58155 (Гюрза-М).

Нажаль, кораблебудівна промисловість України переживає глибоку кризу, її теж треба відновлювати. Процес синхронний і взаємопов’язаний, можливості ВМС збільшуватимуться  разом з можливостями оборонно-промислового комплексу України. Україною успішно реалізовано будівництво малих броньованих артилерійських катерів. Ми не маємо сумніву, що наступні катери прибережної зони – десантно-штурмові катери – теж будуть успішно побудовані, і маємо достатньо підстав з оптимізмом очікувати успіху в будівництві вітчизняних ракетних катерів.

Останнім часом стало дуже популярно обговорювати ударні спроможності катерів прибережної зони. Хочу підкреслити, що ці класи бойових катерів не мають ударних спроможностей, оскільки їх призначення не ураження кораблів противника, а захист портів, річок, виявлення надводного і повітряного противника, знищення диверсійно-розвідувальних сил, сприяння сухопутним військам на приморському напрямку, а це зовсім інші речі. Ці катери вирішують завдання, які не спроможний вирішувати ракетний катер, корвет чи фрегат. Вони посідають важливе, необхідне, але не головне місце у майбутньому обрисі ВМС ЗС України.

Оборона узбережжя важлива і необхідна складова, без якої неможливо забезпечити безпеку нашої країни. Разом з тим, зосереджуючись виключно на узбережжі, ми повністю віддаємо противнику ініціативу на морі. Відновлення тільки оборони узбережжя є недостатнім. Тому малі броньовані артилерійські катери та десантно-штурмові катери не є, і не можуть бути основою ВМС.

Зараз ми переходимо до реалізації другого етапу – етапу нарощення наших спроможностей у ближній морській зоні. Основним інструментом захисту національних інтересів в цій зоні є ракетна зброя та її носії – ракетні катери, берегові ракетні комплекси.

Саме на розвитку морської ракетної зброї та ракетних кораблів (катерів) зосереджена зараз основна увага Командування ВМС ЗС України. Триває розробка ракетного комплексу «Нептун» для носіїв морського, берегового та повітряного базування, ракетного катеру «Лань», патрульного літака «Світанок».

Також, здійснюється пошук альтернативних шляхів по закупівлі проти корабельних ракет за кордоном.

Після реалізації завдань цього етапу ми матимемо комплект сил на морі, основу якого складатимуть ракетні катери та берегові ракетні комплекси. Вони теж мають суттєві обмеження. Так, слабкими сторонами ракетних катерів є їх низька морехідність та невисока бойова стійкість, а для берегових ракетних комплексів – це низька мобільність та обмеження по дальності рубежу нанесення ракетного удару.

Проте, незважаючи на ці недоліки, саме за рахунок будівництва ракетних катерів та берегових ракетних комплексів ми спроможні у найкоротший термін створити ракетні ударні сили ВМС, як головний фактор стримування противника на морі.

Розуміючи, що «оборона своїх берегів починається від берегів противника», ВМС повинні вирішувати завдання і у дальній морській зоні (для ВМС України це вся акваторія Чорного моря). Такі завдання спроможні вирішувати корвети, підводні човни та ударна авіація.

Корвет на наш погляд і повинен стати основою ВМС. Саме багатоцільові кораблі дозволяють значно підвищити ефективність застосування ударних сил, оскілки саме вони забезпечать ефективне управління ракетно-катерними ударними групами, ведення розвідки, радіоелектронної боротьби, протиповітряної оборони. Висока морехідність та автономність притаманні саме корветам, а не бойовим катерам.

Не треба нехтувати і підводним флотом. Підводні човни для ВМС України це не фантастика, а реальна можливість. Україна спроможна утримувати і забезпечувати бойове застосування сучасних надмалих підводних човнів (саме такі човни цілком достатні для наших ВМС). Три-чотири підводні човни триматимуть у постійній напрузі противника та змусять його відволікати великий наряд сил на протичовнові дії. Саме підводні човни спроможні, в умовах переваги противника на морі, здійснювати, наприклад, мінування безпосередньо виходів з баз противника, або висаджувати на узбережжя противника підрозділи ССО. Саме підводні човни є невід’ємною складовою усіх «малих», але ефективних, флотів

Ми розуміємо, що не досягнемо паритету з Чорноморським флотом РФ, але цього і не потрібно для того, щоби зупинити агресію Росії на морі. Для цього необхідний невеликий, але ефективний флот. Прикладами такого флоту є ВМС Норвегії, Швеції та Ізраїлю.

Ми будуємо збалансовані ВМС, які будуть спроможні вирішувати усі завдання, що покладені нашою державою. На першому етапі це прибережний флот, на другому москітний, на третьому – збалансований.

Поповнення корабельного складу можливо як за рахунок будівництва в Україні, так і за рахунок придбання кораблів, катерів за кордоном.

Не залишаються поза увагою такі важливі аспекти, як протимінні сили, системи оперативного забезпечення дій флоту, матеріально-технічне забезпечення та система базування. Без цих складових навіть найсучасніші бойові кораблі не спроможні реалізувати повністю свій потенціал, а іноді і взагалі неспроможні діяти. Бо флот це складна система, а один у полі не воїн. Рішення всіх цих проблем теж буде мати відображення в Стратегії розвитку ВМС до 2035 року. Шлях відновлення флоту довгий і не простий, але його необхідно пройти для забезпечення безпеки України і захисту національних інтересів на морі. І ми його пройдемо, бо іншого вибору немає.

Такий шлях відновлення та розбудови нового флоту Командування ВМС ЗС України вважає доцільним і оптимальним у сучасних умовах, і буде виносити на розгляд керівництву держави та Українського народу.

P.S. Після публікацій деяких «диванних флотоводців» складається враження, що суспільство навмисно відволікають від дійсно болючих проблем розбудови ВМС і спрямовують увагу на вигадану «проблему» неспроможності броньованих катерів потопити крейсер «Москва».