Забезпечення громадянських прав і свобод військовослужбовців
Забезпечення громадянських прав і свобод військовослужбовців
8 Сер 2017ID:637Переглядів:3 915
Забезпечення громадянських прав і свобод військовослужбовців
Гарантії громадянських прав і свобод військовослужбовців в Україні – це закріплені в Конституції та гарантовані державою можливості, які дозволяють вибирати вид своєї поведінки, користуватися представленими благами для задоволення своїх особистих і суспільних потреб та інтересів особам, які проходять військову службу. Вони регулюють важливі життєві зв’язки військовослужбовців з державою.
Однак, особливістю правого статусу військовослужбовців в Україні є те, що вони користуються конституційними правами і свободами з певними обмеженнями. Так ст. 9 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачає, що військовослужбовці мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами. Особисті (громадянські) права військовослужбовців – це природні, основоположні, невід’ємні права людини, які мають здебільшого характер негативного права, тобто такі права, що полягають у праві на захист від якогось втручання, у тому числі й державного, у здійснення громадянських прав. Ці права, як природні права, складають першооснову правового статусу людини і громадянина. До громадянських (особистих) прав зазвичай відносять можливості людини, необхідні для забезпечення її фізичної і моральнопсихологічної (духовної) індивідуальності.
До особистих (громадянських) прав військовослужбовців, передбачених Конституцією України, належать: невід’ємне право на життя, права на повагу до гідності людини, права на свободу та особисту недоторканість, права на недоторканність житла, права на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, права на невтручання в особисте та сімейне життя, права на свободу пересування, вільний вибір місця проживання, права вільно залишати територію України, права на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, права на свободу світогляду і віросповідання та інші.Все вищенаведене гарантується державою: Конституцією України та військовим законодавством.
Разом з тим, законодавством передбачено обмеження деяких із цих прав. У відповідності до ст. 17 Закону України “Про Збройні Сили України” військовослужбовці можуть бути обмежені у свободі пересування, вільному виборі місця проживання, праві вільно залишати територію України. Статут внутрішньої служби Збройних Сил України встановлює, що військовослужбовці строкової служби у вільний від занять та робіт час мають право вільно переміщатися по території військової частини, а під час звільнення – і в межах гарнізону. Виїзд офіцерів, прапорщиків (мічманів), військовослужбовців, що проходять військову службу за контрактом, за межі гарнізону здійснюється з дозволу командира військової частини. Виїзд військовослужбовців строкової служби за межі гарнізону (за винятком випадків відбуття у відпустку або відрядження) забороняється. Військовослужбовці, які є носіями державної таємниці мають право залишити територію України тільки з дозволу відповідного державного органу. Політична права і свободи громадянина – важлива складова розвинутого демократичного громадянського суспільства.
Політичні права громадянина України в повному обсязі гарантуються і військовослужбовцям. Той же час у нашій країні, діють норми, які передбачають обмеження політичних прав військовослужбовців. Ці обмеження стосуються участі в політичній діяльності, участі у мітингах, демонстраціях, страйках та особливостей реалізації виборчих прав військовослужбовців. Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” встановлено, що військовослужбовці не можуть бути членами будь-яких політичних партій або організацій чи рухів, організація військовослужбовцями страйків і участь у їх проведенні не допускається. Зокрема, ст. 17 Закону України “Про Збройні Сили України” передбачає, що військовослужбовці зупиняють членство у політичних партіях та професійних спілках на період військової служби. Вони можуть бути членами громадських організацій, статутні положення яких не суперечать засадам діяльності ЗС України і можуть брати участь в їх роботі у вільній від обов’язків військової служби час, коли вони вважаються такими, що не виконують обов’язків військової служби. Крім того, Конституцією України не допускається створення і діяльність організаційних структур політичних партій у військових формуваннях.
