Реалізація військовослужбовцями права на свободу світогляду і віросповідання
Реалізація військовослужбовцями права на свободу світогляду і віросповідання
8 Сер 2017ID:639Переглядів:3 776
Реалізація військовослужбовцями права на свободу світогляду і віросповідання
Зміст права на свободу світогляду і віросповідання визначається безпосередньо у ст. 35 Конституції України, де зазначено, що це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноосібно чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Світогляд – це система найзагальніших уявлень, поглядів, понять щодо світу, який оточує людей, щодо природи, людини та суспільства в їх цілісності і взаємозалежності, щодо їх сутності, походження, закономірностей існування й розвитку. Серцевиною світогляду є філософські погляди. З цього видно, що світогляд і думка – споріднені категорії, а тому право на свободу світогляду є власне одним із різновидів права на свободу думки. Свобода світогляду означає право мати власні погляди на природу, людину і суспільство та змінювати їх, сповідувати релігію або бути атеїстом, не бути примушеним з боку держави або інших суб’єктів суспільних відносин до певного світогляду і ставлення до релігії, а також право виховувати дітей відповідно до своїх власних переконань та ставлення до релігії. Адже церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа – від церкви.
Відповідно до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” військовослужбовці незважаючи на специфічний статус наділено наступними правами:
Військовослужбовці вправі сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відкрито висловлювати свої релігійні або атеїстичні переконання. Командири (начальники) військових з’єднань та частин надають можливість військовослужбовцям брати участь у богослужіннях та релігійних обрядах у вільний від виконання обов’язків військової служби час.
Військовослужбовці не мають права відмовлятися або ухилятися від виконання обов’язків військової служби з мотивів релігійних переконань та використовувати службові повноваження для релігійної чи атеїстичної пропаганди.
Військовослужбовці мають право на придбання, володіння і використання релігійної літератури будь-якою мовою, а також інших предметів та матеріалів релігійного призначення. Ніхто не має права перешкоджати задоволенню військовослужбовцями своїх релігійних потреб.
Держава не несе зобов’язань щодо задоволення потреб військовослужбовців, пов’язаних з їх релігійними переконаннями та відправленням релігійних обрядів.
Особам, релігійні переконання яких перешкоджають проходженню строкової військової служби, надається право на проходження альтернативної (невійськової) служби відповідно до Закону України “Про альтернативну (невійськову) службу”.
Створення релігійних організацій в органах військового управління, військових з’єднаннях та частинах забороняється.
