“Україна була, є і буде морською державою”
П.Порошенко, Президент України, 24 серпня 2014 року
Минуле України, її сьогодення та майбутнє тісно пов’язані з морем. Військово-морський флот України починає свою історію з часів Київської Русі. Морські походи козаків належать до найславніших сторінок нашої національної історії. На початку ХХ сторіччя, під час створення Української Народної Республіки, Чорноморський флот України знову став на захист народу і морських інтересів держави.
У 2014 році Російська Федерація, порушивши міжнародні угоди та норми, шляхом “гібридної” агресії встановила контроль над Кримом. Україна втратила більшу частину своїх Військово- Морських Сил, зокрема, 75% особового складу, 70% кораблів та ключову інфраструктуру. Агресор захопив та активно використовує населення та територію півострова, значну частину суверенних вод та об’єктів економіки України.
Будівництвом Керченського мосту Російська Федерація суттєво обмежила прохід суден та продовжує перешкоджати судноплавству в Азовському морі, маючи за мету зруйнувати українську економіку та викликати соціальне напруження серед населення регіону.
Значно нарощено російське військове угруповання в Криму. Морський напрямок став найбільш уразливим для оборони України. Агресивні амбіції Російської Федерації продовжать у майбутньому бути загрозою для України на морі.
Система національної безпеки України має реагувати на ці виклики, чітко організувати взаємодію між силами оборони і безпеки України для захисту національних інтересів на морі. Сьогодні українські військові моряки беруть активну участь у бойових діях для захисту нашої держави на Сході, виконують завдання на Чорному та Азовському морях. Нові виклики та отриманий досвід потребують розробки Стратегії Військово-Морських Сил Збройних Сил України 2035.
Головним завданням реформи Військово-Морських Сил є відбудова військово-морських спроможностей України, надійний захист Батьківщини і здатність перемагати сильнішого супротивника. Це вимагатиме нового мислення, певного часу і значних ресурсів. Україна разом із стратегічними партнерами докладають багато зусиль для відновлення військово- морського потенціалу. Реформування відбувається за стандартами, принципами та цінностями НАТО.
Стратегія Військово-Морських Сил Збройних Сил України 2035 є першою спробою зазирнути в майбутнє. Цей документ відпрацьовано Командуванням Військово-Морських Сил разом з українськими та іноземними експертами, відповідно до Закону “Про національну безпеку України”, Стратегії національної безпеки України, та на підтримку реалізації Стратегічного оборонного бюлетеня України, враховуючи досвід країн-членів НАТО та Європейського Союзу.
Метою цієї Стратегії є формування бачення розвитку Військово-Морських Сил Збройних Сил України до 2035 року. Передбачається поетапне нарощування спроможностей військово- морського флоту, включаючи генерацію сил, їх освіту і підготовку до морських та об’єднаних операцій, забезпечення озброєнням, військовою технікою, іншими матеріально-технічними засобами, із урахуванням прогнозованих загроз, економічних можливостей та пріоритетів розвитку.
Розвиток існуючих та майбутніх спроможностей Військово-Морських Сил Збройних Сил України буде впливати на захист економічних інтересів, забезпечення суверенітету і територіальної цілісності України на морі та сприяти поверненню тимчасово окупованих територій.
Народ України і його майбутнє – життя та гідність людини, демократичні цінності та умови сталого розвитку суспільства, територіальна цілісність та недоторканість держави – мають бути захищеними від загроз з моря. Генеральний штаб, Міністерство оборони, Верховна Рада та Кабінет Міністрів України мають надати необхідні ресурси для розвитку Військово- Морських Сил як складової системи національної безпеки держави.
Командувач Військово-Морських Сил
Збройних Сил України
адмірал 
І.ВОРОНЧЕНКО
Основою будь-якої стратегії, румбом майбутнього розвитку організації є чітке визначення її призначення, бачення та цінностей. Спроможність визначити ці категорії є ознакою зрілості стратегічного лідерства, найбільш цінною та корисною його якістю. Розуміння призначення, бачення та цінностей Військово-Морських Сил Збройних Сил України є необхідним для імплементації Стратегії ВМС 2035.
Призначення
Військово-Морських Сил Збройних Сил України сформульовано на основі окремих положень Конституції, законів та нормативно-правових актів України. Термін “призначення” відповідає на запитання: “Чому зараз існує моя організація?”.
Призначенням Військово-Морських Сил Збройних Сил України є: стримування агресії, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення морської безпеки, економічного зростання і міжнародної стабільності, у взаємодії з національними силами оборони і безпеки, стратегічними партнерами, на морі та з морського напрямку.
У ході операцій (бойових дій) на морі щодо оборони держави основними цілями застосування Військово-Морських Сил Збройних Сил України мають стати недопущення дій противника (Sea Denial) та, у подальшому, контроль за визначеною ділянкою моря (Sea Control). Це може бути досягнуто завдяки проведенню заходів з протиповітряної, протикатерної, протичовнової оборони, мінних і протимінних дій, радіоелектронної боротьби, ракетних і артилерійських ударів, морських десантних, специфічних дій на морі та на річках.
Забезпечення комплексу заходів морської безпеки передбачає володіння морською обстановкою, підтримання безпеки судноплавства, боротьбу з тероризмом та поширенням зброї масового ураження на морі, захист критичних об’єктів морської інфраструктури, участь у міжнародних військово-морських операціях та навчаннях під проводом НАТО, Європейського Союзу, ООН, інших заходах військового співробітництва з державами- партнерами та організаціями.
Прагнення України щодо членства в НАТО та Європейському Союзі визначає коло її основних стратегічних партнерів, напрями реформ і розвитку національних сил оборони та безпеки. Досягнення Військово-Морськими Силами Збройних Сил України високого рівня взаємосумісності з підрозділами Альянсу збільшить їх ефективність у виконані завдань за призначенням.
Термін “бачення” відповідає на запитання: “Де я бачу свою організацію в майбутньому?”. Це те, що має надихнути та спрямувати військових моряків на реалізацію майбутніх планів.
Баченням Військово-Морських Сил Збройних Сил України 2035 року є: сучасні, стрімкі та інноваційні ВМС, які спроможні захистити народ України і національні інтереси в морському і прибережному середовищі шляхом проведення асиметричних і рішучих операцій, з добре мотивованим і професійним персоналом, налаштованим на перемогу.
Реалізація зазначеного бачення можлива завдяки поетапному і збалансованому розвитку бойового потенціалу Військово-Морських Сил Збройних Сил України, з поступовим нарощуванням завдань і спроможностей. Нижче представлено три компоненти бойового потенціалу, які сформульовано відповідно до стандартів та принципів НАТО,: фізичний, концептуальний і моральний. Усі вони тісно пов’язані між собою та мають розвиватися гармонійно.
Призначенням Військово-Морських Сил Збройних Сил України є: стримування агресії, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення морської безпеки, економічного зростання і міжнародної стабільності, у взаємодії з національними силами оборони і безпеки, стратегічними партнерами, на морі та з морського напрямку.
Баченням Військово-Морських Сил Збройних Сил України 2035 року є: сучасні, стрімкі та інноваційні ВМС, які спроможні захистити народ України і національні інтереси в морському і прибережному середовищі шляхом проведення асиметричних і рішучих операцій, з добре мотивованим і професійним персоналом, налаштованим на перемогу.
Рис. 1 Бачення розвитку Військово-Морських Сил Збройних Сил України до 2035 року
Фізичний компонент – це засоби ведення збройної боротьби. Він нараховує п’ять елементів: особовий склад, озброєння та військова техніка, злагодженість підрозділів, боєготовність та логістика (всебічне забезпечення). Цей компонент передбачає створення бойової організації Військово-Морських Сил Збройних Сил України, системи управління, підготовки, забезпечення, отримання новітнього морського озброєння і техніки, які є повністю взаємосумісними з НАТО. Щоб перемогти сильнішого агресора, фізичний компонент має бути застосовано проактивно,
асиметрично і швидко, у першу чергу проти найбільш вразливих місць супротивника. Це веде до другої складової – концептуальної.
Концептуальний компонент пропонує структуру мислення, інтелектуальну основу для військ, забезпечує командирів здатністю розуміти ситуацію в складних умовах, за допомогою креативності, винахідливості та ініціативи. Розвиток концептуального компонента є можливим тільки завдяки опануванню принципів, стандартів і цінностей НАТО під час освіти, підготовки та застосування Військово-Морських Сил Збройних Сил України.
Моральнийкомпонентгенеруєтьсялюдьмитаєосновоюбойовоїмогутності. Вінзосереджений на питаннях легітимності військ, етичних засадах, ентузіазмі і готовності воювати, сприянні наступальному духу, ініціативі і рішучості щодо виконання бойового завдання. Моральний стан і бойовий дух військовослужбовців Військово-Морських Сил Збройних Сил України, їх налаштованість на перемогу є фундаментальними чинниками успіху. Це потребує формування моральних якостей, згуртування колективів та виховання лідерів на основі спільних цінностей.
Цінності – це моральні зразки, поняття, вимоги, які формують психологічну атмосферу колективу, є основою його згуртованості та ефективності. Визначено та сформовано зміст трьох головних цінностей Військово-Морських Сил Збройних Сил України, що мають стати орієнтирами розвитку: Вірність, Мужність, Сила.
Вірність – це обов’язок або відданість, підтримка людиною власної держави або інституції. Ця цінність відображається у вірності моряків Українському народові, патріотизмі та національних військових традиціях. Вірність пов’язана із поняттями поваги і чесності, розумінням, впевненості, що безпеку кожного громадянина буде захищено українським військом.
Мужність – це чеснота, що означає моральну силу подолати страх, здатність переносити страждання та фізичний біль. Вона є синонімом загальнолюдської моральної твердості. Ця цінність втілюється через мужню поведінку в бою, натхнення до опанування військової професії, звитягу битися до перемоги.
Сила – це фізична та духовна енергія людини, вияв розумових, душевних властивостей; могутність, влада, авторитет. Ця цінність проявляється в силі фізичного розвитку, креативного інтелекту, стійкого духу, міцної волі, поваги з боку колег, лідерських якостей, здатності до командної роботи, готовності до співпраці.
Рис. 3 Цінності Військово-Морських Сил Збройних Сил України
Призначення, бачення та цінності Військово-Морських Сил Збройних Сил створюють основу для розуміння стратегічного середовища та спроможностей, які потрібні для імплементації Стратегії ВМС 2035
МОРЯ ТА БЕРЕГИ: СТРАТЕГІЧНІ ВИКЛИКИ, ЩО ОКРЕСЛЮЮТЬ МАЙБУТНЄ ВІЙСЬКОВО-МОРСЬКИХ СИЛ
Прогноз стратегічного середовища передбачає вивчення і формування припущень щодо розвитку багатьох складових світу навколо України в майбутньому: політичної, економічної, військової, безпекової, науково-технологічної, соціальної тощо. Загрози воєнній безпеці і можливі сценарії їх реалізації відображено у Воєнній доктрині України. У цьому розділі надається оцінка зазначених військових загроз та викликів у контексті їх впливу на виконання завдань Військово-Морськими Силами за чотирма основними напрямами: інновації і майбутня війна; фактор Російської Федерації; вплив економічного розвитку; партнерство і співробітництво.
Швидкий розвиток технологій та суспільства будуть мати значний вплив на методи ведення війни. Інновації створюють як широке коло власних можливостей, так і викликів з боку потенційних противників. Завдяки інтенсивному просуванню автоматизованих безекіпажних озброєних систем, спроможних здійснювати групові атаки в повітрі, на поверхні та під водою, збільшиться кількість і якість зброї на полі бою.
Збільшиться швидкість літальних апаратів та кораблів, буде розвиватися модульний принцип їх побудови, що зробить їх більш функціональними і ефективними. З’являться гіперзвукові крилаті ракети, пошириться використання лазерної, електромагнітної та іншої зброї за новими фізичними принципами.
Більш важливим для забезпечення операційної переваги стане використання нових спроможностей у засобах виявлення противника та радіоелектронної боротьби. Значно ефективнішім стане проведення кібер-атак та інформаційних операцій. Необхідність захисту критичної інформації буде викликом як у військовій, так і в цивільній галузях функціонування держави (економічній, законодавчій тощо). Широке використання адитивних технологій створить нові можливості та додаткові виклики.
Нові технології спростять логістичне забезпечення, що дозволить виконувати завдання у віддалених районах, де сьогодні логістична підтримка неможлива. Водночас, це дозволить іншим суб’єктам, у тому числі екстремістським недержавним структурам, виробляти велику кількість дешевої і високоточної зброї. Розвиток нових засобів збройної боротьби може потребувати нових правових норм.
Швидкий розвиток технологій вимагатиме від Військово-Морських Сил Збройних Сил України забезпечення постійної технологічної і концептуальної адаптації та гнучкості для втілення інновацій на користь розвитку власного бойового потенціалу, в умовах обмежених ресурсів та протидії значно міцнішому противнику.
Рис. 4. Швидкий розвиток технологій буде мати глибокий вплив на теорію ведення війни
Російська Федерація – дуже непередбачливий і агресивний сусід. Її імперські амбіції є основною загрозою та найбільшою небезпекою для суверенітету і державної цілісності України. Комплексне застосування Росією всіх складових так званої “гібридної війни” (її військового, у тому числі приватних військових компаній, економічного, інформаційного та дипломатичного компонентів) веде до радикальних змін у воєнно-політичній ситуації у світі та Чорноморському регіоні, зокрема.
На глобальному рівні вплив на агресивну поведінку Росії з боку міжнародних безпекових організацій та інституцій із застосуванням норм міжнародного права буде більш складним для реалізації. Росія, як постійний член Ради безпеки ООН, блокує всі ініціативи, які суперечать її намірам. Для реалізації своїх амбіцій, Росія буде нехтувати та маніпулювати існуючими міжнародними угодами. Одним із ключових елементів є протистояння Російської Федерації з країнами-членами НАТО, яке має тенденцію до посилення. Україна залишається в центрі цього протистояння.
На регіональному рівні Росія робить ставку на військове домінування, зміцнює свої позиції в Чорноморському регіоні та на східному Середземномор’ї. Це відбувається внаслідок захоплення Криму, фактичного встановлення контролю над більшою частиною Чорного та Азовського морів, відновлення російських баз у Сирії. Росія продовжує мілітаризацію, технічне переоснащення своїх збройних сил, збільшує носії ударної ракетної зброї. Протягом наступних п’яти років очікується значне збільшення Чорноморського флоту РФ та створення ударних російських угруповань на кордонах з Україною. Домінування Росії в повітрі та на морі, а також її спроможність встановлювати зони заборони доступу (A2/AD) буде зростати, якщо не буде стримано.
Росія продовжить повзучу агресію проти нашої держави з морського напряму за рахунок використання недостатнього військово-морського потенціалу України. Сприятимуть цьому і обмеження щодо доступу в Чорне море військових кораблів нечорноморських країн, що встановлені Конвенцією Монтре. Можливі дії проти України на морі включатимуть (але не обмежені): морську блокаду, ураження берегових об’єктів та десантні операції.
Росія продовжить діяти “гібридно”: виснажувати економіку України, гальмувати процеси внутрішніх реформ, перешкоджати в доступі до західних технологій, у тому числі військових, та зброї, впливати на рівень підтримки з боку партнерів та на сусідні держави для створення негативного іміджу України. Очікується продовження кампанії щодо подальшого затягування невизначеності морських кордонів та створення умов для маніпулювання міжнародно- правовим статусом Азовського моря і Керченської протоки. Зазначене буде впливати і на Військово-Морські Сили.
У цих умовах Військово-Морським Силам Збройних Сил України необхідно чітко визначити стратегію свого майбутнього, завдання, пріоритети розвитку та зосередити національні ресурси та міжнародну допомогу на розвитку окремих, найбільш важливих військово- морських спроможностей. Дуже важливим є створення умов для стабільної взаємодії органів центральної влади, структур сектору оборони і безпеки України з Командуванням Військово- Морських Сил Збройних Сил України для забезпечення постійної компетентності з морських питань з метою консолідації національної позиції та міжнародної підтримки для відновлення військово-морського потенціалу та в процесі протидії Росії.
У довгостроковій перспективі значення моря для економіки України буде зростати. Україна має сприятливі умови для розвитку морської діяльності. На узбережжі Чорного та Азовського морів функціонує 13 морських торговельних портів із загальною довжиною причального фронту близько 40 км. В Україні функціонують сім великих суднобудівних заводів, дев’ять підприємств корабельного машинобудування, морського приладобудування та електромонтажу, кілька десятків середніх і малих суднобудівних та судноремонтних заводів, п’ятнадцять науково-дослідних інститутів і конструкторських бюро.
На українському шельфі Чорного та Азовського морів розвідано значні запаси корисних копалин, зокрема орієнтовно 1 583,5 млрд. куб. метрів природного газу і 409,8 млн. тон сирої нафти, що становить понад
30 відсотків загальних запасів вуглеводнів України. При цьому з них видобуто лише 4 відсотки тоді, як із берегових родовищ — до 70 відсотків розвіданих запасів вуглеводнів.
Очікується значне збільшення кількості об’єктів морської господарської діяльності в територіальних водах та у виключній (морській) економічній зоні України, зростання
обсягу морських вантажних перевезень морським транспортом. В умовах зростаючої міждержавної конкуренції за морські ресурси, загроза застосування сили проти прав та юрисдикції України на морі та з морського напрямку залишиться та, ймовірно, зросте.
Зростання національної економіки в містах, розташованих біля моря, призведе до росту концентрації та кількості населення, збільшенню обсягу критичної та екологічно-небезпечної інфраструктури. Військово-Морські Сили мають бути готовими до надання гуманітарної допомоги у випадку стихійних лих, техногенних катастроф або диверсій, у взаємодії з іншими відомствами, державними і недержавними організаціями.
Можливе збільшення кількості терористичних актів та кібер-атак на морську економічну інфраструктуру країни. При цьому фізико-географічні умови прибережної зони будуть
сприяти діям диверсійних груп та створенню мінної небезпеки. Спроможність Військово- Морських Сил забезпечити доступ до морських ресурсів та водних транспортних шляхів, включаючи річки, а також їх захист, буде важливим для забезпечення національного добробуту України та досягнення стратегічної переваги над противником.
Підтримка партнерів України в 2014 році сприяла збереженню її суверенітету та буде необхідна в майбутньому. Важливість співробітництва України з міжнародними організаціями, союзниками і партнерами буде зростати в ході розвитку, відновлення суверенітету, територіальної цілісності та проведення реформ у нашій державі.
Україна бачить членство в НАТО і Європейському Союзі пріоритетом свого життя на майбутнє. З відходом від ментальності радянського минулого, формування та набуття зрілості українського суспільства, готовності наших західних партнерів допомогти реформувати Україну та розділити з нами цінності свого суспільства
Військово-Морські Сили Збройних Сил України мають максимально використати всі можливості міжнародного партнерства для свого відновлення та підтримати партнерів шляхом власного внеску в багатонаціональні морські операції (включаючи гуманітарні місії) як у Чорноморському регіоні (включаючи річки), так і за його межами.
ВЕСЛА І ВІТРИЛА: СТРАТЕГІЧНИЙ ПІДХІД ТА НЕОБХІДНІ СПРОМОЖНОСТІ МАЙБУТНІХ ВІЙСЬКОВО-МОРСЬКИХ СИЛ
Формування спроможностей Військово-Морських Сил ґрунтується на необхідності нейтралізації (мінімізації впливу) існуючих викликів та загроз з морського напрямку, своєчасному реагуванню на них у майбутньому.
Актуальними залишатимуться наступні: виклики адаптації новітніх технологій у військовій сфері, загрози з боку Російської Федерації, захист функціонування морської індустрії та використання переваг співробітництва з міжнародними партнерами.
Відновлення Військово-Морських Сил Збройних Сил України вимагає значних ресурсів та часу. Розвиток флоту має здійснюватиметься поетапно. Збалансованість між підтримкою поточних операцій та готовність до майбутніх викликів є запорукою сталого розвитку.
Стратегія ВМС 2035 передбачає три етапи. На кожному етапі, враховуючи виклики та завдання, визначено конкретні пріоритети спроможностей усіх родів Військово-Морських Сил: надводних сил, морської піхоти, морської авіації, за умов підтримки інших видів Збройних Сил, правоохоронних органів та інших державних структур України. Етапи, у свою чергу, обрано з урахуванням вимог законодавства щодо проведення оборонного огляду та необхідності корегування викликів, які відповідатимуть часу.
Рис.6. Етапи і пріоритети розвитку Військово-Морських Сил Збройних до 2035 року
Перший етап, період до 2025 року, спрямований на розвиток спроможностей для встановлення контролю над територіальними водами та поза їх межами, орієнтовно до 40 морських миль від узбережжя України. Контроль над територіальними водами вимагає ведення спостереження та проведення активних дій поза межами 12-мильної зони.
Другий етап, період з 2025 до 2030 рік, спрямований на забезпечення відновлення та розвитку спроможностей для захисту національних інтересів України на морі в межах виключної (морської) економічною зони України, до 200 морських миль від узбережжя.
Третій етап, період з 2030 до 2035 рік, спрямований на подальший розвиток спроможностей першого та другого етапів, їх нарощування для захисту національних інтересів України у світовому океані.
Наприкінці кожного етапу Військово-Морські Сили оцінюватимуть досягнуті результати, переглядатимуть виклики стратегічного середовища та, за необхідністю, вноситимуть корективи в пріоритети та шляхи їх реалізації в межах даної Стратегії.
На першому етапі головним пріоритетом визначено створення дієвої системи висвітлення обстановки та розвідки в ближній морській зоні. Набуття спроможності із забезпечення спостереження за обстановкою гарантуватиме своєчасне виявлення намірів противника та доведення інформації в реальному масштабі часу до всіх складових сил оборони і безпеки. Здійснюється взаємний обмін інформацією з Організацією Північноатлантичного договору і країнами-партнерами.
Другим пріоритетом є формування спроможності Sea Denial – недопущення дій противника в будь-яких районах у ближній морській зоні. Реалізація другого пріоритету передбачає набуття спроможностей щодо здійснення мінно-загороджувальних дій, ведення радіоелектронної боротьби, прикриття ближньої морської зони всіма наявними береговими засобами ураження.
Третімпріоритетом визначено набуттяспроможності Sea Control – забезпечення ефективного контролю над прибережними водами, річками та захист портів України. Реалізація цього пріоритету передбачає нарощування катерних дозорних, конвойних та патрульних спроможностей щодо забезпечення судноплавства в ближній морській зоні та гирлах річок, створення ефективної системи захисту портової інфраструктури завдяки розвитку протимінних, протипідводнодиверсійних та пошуково-рятувальних спроможностей.
Другий етап (2025 – 2030 роки) передбачає нарощування вже набутих спроможностей та розширення їх дії на всю виключну (морську) економічну зону України, на Чорне та Азовське моря (до 200 морських миль від узбережжя).
Головним пріоритетом залишається система висвітлення обстановки та розвідки. Буде нарощено спроможності щодо постійного моніторингу надводної, підводної та повітряної обстановки в межах Чорного та Азовського морів, з можливістю передачі даних обстановки не лише національним користувачам, а й країнам-партнерам.
Другим пріоритетом визначено Sea Control – забезпечення ефективного контролю будь- якої ділянки вказаних вище районів протягом необхідного часу. При цьому, контроль буде
забезпечуватися в повітряному, надводному та підводному просторах. Здебільшого буде нарощено спроможності катерних тактичних груп.
Третім пріоритетом другого етапу є формування спроможностей із знищення об’єктів противника на великій дальності – Strike. При цьому, перевага буде надаватися високоточній зброї (протикорабельним ракетним комплексам) великого радіусу дії корабельного, берегового та авіаційного базування. Це забезпечить нанесення ударів по десантних загонах противника, кораблям і суднам забезпечення, стане фактором стримування можливої агресії проти України.
Третій етап (2030 – 2035 роки) передбачає нарощування спроможностей Військово- Морських Сил для захисту національних інтересів України поза межами Чорного моря, забезпечення внеску у підтримку миру та стабільності у світі. На цьому етапі пріоритет буде надано забезпеченню автономності дій сил поза національними системами логістичного забезпечення та повернення їх до дій у складі сил міжнародних безпекових ініціатив.
Головним пріоритетом цього етапу визначено Sea Control – забезпечення ефективного контролю визначеної ділянки моря в зоні інтересів України спільно із військово-морськими силами країн-членів НАТО та партнерів у підводному, надводному та повітряному просторах.
Другий пріоритет – Strike, нарощування спроможностей із нанесення ураження об’єктам противника на морі та суходолі. Планується збільшити кількість протикорабельних ракет для нанесення ударів по надводних цілях, покращити їх характеристики: дальність та точність стрільби, захищеність від перешкод. На озброєння буде прийнято крилаті ракети для стрільби по берегових цілях для знищення критичної інфраструктури противника в разі його агресії проти України.
Третій пріоритет – Sea Denial, формування спроможностей з обмеження будь-яких дій противника, у тому числі недопущення можливості розгортання сил для здійснення актів агресії.
Реалізація вказаних пріоритетів є взаємопов’язаною між етапами Стратегії і дасть змогу поступово нарощувати спроможності від мінімально-необхідних для захисту до конкурентних, щоб перемагати супротивника. Запорукою здатності перемагати сильнішого супротивника вже протягом першого етапу має стати практичне опанування нового оперативного мистецтва НАТО. Стандарти, принципи та цінності НАТО мають бути адаптовані в національних керівних документах стратегічного, оперативного та тактичного рівнів.
Необхідно змінити ментальність військового мислення з шаблонного на креативну ініціативу, децентралізоване прийняття рішень через делегування повноважень на всіх командних ланках. Критично важливим є створення умов для приходу у війська високотехнологічної зброї.
Поетапний розвиток спроможностей має збалансувати роди Військово-Морських Сил та забезпечити їх бойове злагодження, щоб діяти мобільно, асиметрично і швидко, у першу чергу, проти найбільш вразливих місць противника.
Різнорідні угруповання Військово-Морських Сил будуть діяти самостійно або спільно з підрозділами інших видів Збройних Сил, сил безпеки і оборони України.
Зміна системи кадрового менеджменту має розпочатися з першого етапу шляхом створення системи вербування на військову службу, збереження існуючого та формування нового кадрового потенціалу Військово-Морських Сил. Повноцінне супроводження кар’єри військовослужбовцявідматросадоадмірала, упоєднанніізпідвищеннямсоціальнихстандартів та фінансового стимулювання, зробить професію військового моряка престижною для молоді, дасть можливість утримувати на військовій службі висококваліфікований персонал та вплинути на проблему втрати кадрів. Впровадження принципів, підходів та цінностей НАТО в системі військової освіти має підготувати нове покоління висококваліфікованих, ініціативних військовослужбовців з розвинутими лідерськими якостями.
Крім того, протягом усіх трьох етапів, паралельно з реалізацією пріоритетів щодо набуття бойових спроможностей, буде здійснюватися розбудова інфраструктури – системи базування Військово-Морських Сил на узбережжі Чорного та Азовського морів, річках Дніпро та Дунай, створення дієвої та економної системи логістичного забезпечення, а також підвищення соціальних стандартів для особового складу.
У системі базування пріоритет буде надано створенню сучасних, енергетично-незалежних військовихмістечок, здостатньоюкількістюфондуслужбовогожитладлявійськовослужбовців та членів їх сімей, необхідною інфраструктурою, яка забезпечуватиме підготовку сил і відновлення технічного стану корабельного складу.
Система логістичного забезпечення буде розвиватися одночасно із збільшенням спроможностей та збільшенням радіусу дій сил. Під час переходу до третього етапу система логістичного забезпечення буде здатна функціонувати поза межами зони своєї відповідальності, за механізмами, прийнятими в провідних країнах світу.
Протягом усіх етапів реалізації Стратегії, Військово-Морські Сили будуть активно співпрацювати з НАТО та країнами-партнерами з метою критичної оцінки імплементації інституційних реформ і розвитку спроможностей, обміну досвідом та участі в міжнародних ініціативах.
Відновлення військово-морського потенціалу України на Чорному і Азовському морях розглядається критичним завданням на державному рівні. Визначивши головні загрози, ураховуючи стратегічний курс на членство в НАТО, спроможності та завдання, визначені в попередній частині, для імплементації Стратегії пропонується застосувати провідну методологію НАТО DOTMLPF, яка зарекомендувала себе як ефективна. Вона складається з: доктринальної бази (D), організації (O), підготовки (T), ресурсного забезпечення (M), лідерства і освіти (L), персоналу (P), військової інфраструктури (F).
ДОКТРИНАЛЬНАБАЗА(D)– цесистемапоглядівщодоведеннябойовихдій, якавизначається доктринами та іншими керівними документами щодо застосування спроможностей (сил). Створення нової доктринальної бази Військово-Морських Сил за стандартами НАТО є основою процесу євроатлантичної інтеграції на рівні національного флоту.
Стандарти, принципи та цінності НАТО мають бути адаптовані в національних керівних документах стратегічного, оперативного та тактичного рівнів. Переклад стандартів НАТО з англійської та підготовка на їх базі нових національних керівних документів, відповідно до їх рівня, має здійснюватися науково-дослідними, військово-навчальними та навчально- тренувальними закладами Військово-Морських Сил. Для цього, до кінця 2019 року в їх складі буде створено нові відповідні штатні структури.
Планування та ведення військових операцій має проводитися відповідно до оперативного мистецтва НАТО, на основі доктрин серії AJР (Allied Joint Publications, Доктрини об’єднаних сил Альянсу), зокрема для морських операції – доктрини AJP-3.1 (Доктрина з проведення морських операцій НАТО). Застосування кораблів та підрозділів Військово-Морських Сил має здійснюватися на підставі тактичних керівництв та інших стандартів НАТО.
Загальне керівництво створенням нової доктринальної бази та введення в дію нових керівних документів ВМС покладається на штаб Військово-Морських Сил Збройних Сил України. Буде встановлено відповідну взаємодію та координацію з Генеральним штабом та іншими видами Збройних Сил України. Завершити цей процес необхідно до кінця першого етапу імплементації Стратегії.
Планується, що на початку другого етапу, під час спільних з НАТО навчань та операцій, підрозділи та органи управління Військово-Морських Сил будуть використовувати стандарти НАТО на мові оригіналу, що забезпечить їх повну операційну взаємосумісність з силами країн-членів НАТО.
Складова ОРГАНІЗАЦІЇ (O) визначає бойову організацію для ведення війни, систему управління, структуру частин і підрозділів.
Відповідно до Стратегічного оборонного бюлетеня, бойову організацію Військово-Морських Сил Збройних Сил України на стратегічному, оперативному та тактичному рівнях буде побудовано за стандартами, принципами та практиками НАТО.
Важливим буде створення на стратегічному рівні представництва (командування) Військово-Морських Сил у м. Київ. Його функціями буде розвиток національного флоту, а саме: формування стратегій і концепцій, закупівля морського озброєння, взаємодія з органами влади та іноземними партнерами з військово-морських питань. Відповідно до досвіду західних країн, наявність експертів військово-морської справи (зазначеного представництва або командування) у столиці, поряд із структурами законодавчої і виконавчої влади, поліпшує оперативність реагування на виклики і загрози на морі та з морського напрямку. Це також сприяє кращому плануванню та реалізації програм кораблебудування, які вимагають значного часу, величезних ресурсів та постійного контакту з іншими міністерствами та відомствами України, вітчизняною і закордонною промисловістю .
На оперативному рівні функції між органами військового управління буде розподілено за двома вертикалями: забезпечення та підготовка (Force generation) та застосування сил в операціях (Operational employment). Раціональність цього підтверджено в країнах НАТО, що дозволяє покращити ефективність роботи.
Штаб ВМС відповідатиме за: укомплектування, підготовку, технічне оснащення, повсякденне забезпечення та готовність до виконання покладених завдань підрозділів і частин флоту.
Операційні командування відповідатимуть за ведення морських та амфібійних операцій на Чорному та Азовському морях, підпорядковуватимуться Об’єднаному оперативному штабу Збройних Сил України.
Виконання наведених вище організаційних змін дозволить досягти взаємосумісності з країнами-членами НАТО.
На тактичному рівні надводні сили буде зведено в дивізіони надводних кораблів, катерів та суден забезпечення з дислокацією на військово-морських базах та пунктах базування на Чорному та Азовському морях, річках Дніпро та Дунай. Протягом третього етапу буде створено флотилії надводних сил.
Підрозділи морської піхоти буде зведено в окремі батальйони в складі бригад та дислоковано на базах біля основних портів України: Одеса, Миколаїв, Бердянськ, Маріуполь.
Підрозділи берегових ракетно-артилерійських військ буде зведено в окремі дивізіони.
Морську авіацію буде зведено в бригаду в складі ескадрилей: протичовнової, транспортної та багатоцільових безпілотних літальних апаратів.
Підрозділи забезпечення буде зведено в центри. Вони разом з підрозділами родів Військово- Морських Сил, видів Збройних Сил та інших державних структур України будуть придавати відповідні спроможності в оперативне підпорядкування Операційним командуванням для ведення операцій.
Складова ПІДГОТОВКИ (T) розкриває порядок підготовки сил як індивідуальної, так і в складі підрозділів. Підготовка кораблів і підрозділів Військово-Морських Сил буде здійснюватися згідно з курсами та програмами на основі тактичних керівництв та інших стандартів НАТО. До кінця першого етапу буде впроваджено в життя методики індивідуальної та колективної підготовки, нові форми і методи підвищення кваліфікації за принципами та стандартами НАТО.
МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНА (M) складова дає бачення розвитку озброєння та військової техніки.
Єдина інформаційна мережа об’єднає всі мобільні і стаціонарні джерела спостереження за обстановкою на морі. Буде проведено її додаткове оснащення високотехнологічними засобами, включаючи безпілотні літальні апарати та безекіпажні морські (надводні та підводні) комплекси.
Протягом першого етапу реалізації Стратегії на озброєння надійдуть протикорабельні ракети морського, берегового та повітряного базування. Протягом другого етапу – крилаті ракети для стрільби по берегових цілях для знищення критичної інфраструктури противника під час відбиття агресії проти України.
Відродження надводних сил на перших двох етапах реалізації Стратегії буде виконуватися завдяки катерам “москітного флоту”. Це рішення є найбільш реалістичним з точки зору балансу ефективності-вартості. Завдяки своїй швидкості, маневреності і озброєнню, такі катери здатні виконувати практично весь спектр завдань, які притаманні класичним надводним кораблям, але мають меншу морехідність та радіус дій від узбережжя. Їх перевагою над більшими кораблями є стрімкість та раптовість дії, можливість передислокації по суходолу та здатність діяти на річках. “Москітний флот” буде поступово нарощувати свій бойовий потенціал за рахунок покращення характеристик та нових зразків високотехнологічного озброєння. Буде збільшуватися операційна зона катерів. У поєднанні з інноваційною тактикою застосування та добре підготовленими екіпажами, катера “москітного флоту” дозволять перемагати сильнішого супротивника в морських боях і операціях.
Протягом другого етапу очікується введення до складу Військово-Морських Сил кораблів
класу “корвет”, які будуть спроможні виконувати завдання й поза межами Чорного моря.
ЛІДЕРСТВО І ОСВІТА (L) відповідає за підготовку лідерів для дій у бойових умовах.
У системі військової освіти буде впроваджено принципи, підходи та цінності НАТО. Це дозволить змінити ментальність військового мислення з шаблонного на креативну ініціативу, підготувати нове покоління висококваліфікованих, ініціативних військовослужбовців з розвинутими лідерськими якостями. Має бути повністю усунене дублювання систем військової освіти, яке пов’язано з минулою системою.
У військовій освіті буде запроваджено курси підготовки командирів-лідерів усіх рівнів, здатних приймати рішення, відповідати за них та надихати підпорядкований особовий склад на їх виконання. Підготовка офіцерів буде проводитися на базі Інституту (Академії) ВМС, Національного університету оборони України ім. Івана Черняховського та в навчальних закладах країн-членів НАТО. На базі 198 навчально-тренувального центру ВМС буде продовжено підготовку сержантсько-старшинського складу за методиками країн НАТО.
Складова ПЕРСОНАЛ (P) дає уявлення про менеджмент і порядок кваліфікації персоналу, який оцінюється та просувається по службі.
Зміна системи кадрового менеджменту має розпочатися з першого етапу реалізації Стратегії шляхом створення системи рекрутування на військову службу для формування нового кадрового потенціалу Військово-Морських Сил. Повноцінне супроводження кар’єри військовослужбовця зробить професію військового моряка престижною, дасть мотивацію залишатися на військовій службі та вплине на проблему втрати кадрів.
Призначення на нові посади буде здійснюватися відповідно до рейтингів, які створюватимуться на базі річних оцінювань, а також за підсумками виконання бойових завдань, заходів оперативної (бойової) підготовки.
Складова ІНФРАСТРУКТУРИ (F) описує інфраструктуру дислокації та підготовки.
Підготовка військовослужбовців підрозділів надводних сил та морської піхоти буде проводитися на базі 198 навчально-тренувального центру ВМС у м. Миколаїв. За необхідністю будуть залучатися тренувальні центри видів Збройних Сил та інших державних структур України. Підготовка екіпажів морської авіації буде здійснюватися на базі центрів Повітряних Сил Збройних Сил України.
Основними підрозділами логістичного забезпечення стануть військово-морські бази, які формуватимуться за територіальним принципом. Вони підпорядковуватимуться Центру логістики ВМС, якій відповідатиме за координацію всебічного забезпечення сил флоту. До Центру та баз буде виведено всі структури штабу ВМС, які здійснюють практичне матеріально-технічне забезпечення.
Протягом усіх трьох етапів буде здійснюватися розбудова інфраструктури – системи базування Військово-Морських Сил на узбережжі Чорного та Азовського морів, річках Дніпро та Дунай. У системі базування пріоритет буде надаватися створенню технологічних і енергетично-незалежних військових містечок, з достатньою кількістю фонду службового житла для військовослужбовців та членів їх сімей.
НА КУРСІ В МАЙБУТНЄ
Україна зараз переживає складні часи, веде боротьбу за свою незалежність і Європейське майбутнє. Україна – морська держава, тому захист її національних інтересів, територіальної цілісності та суверенітету держави нерозривно пов’язані з морем.
Військово-Морські Сили є й будуть основним інструментом захисту держави на морі та з морського напрямку.
Ця Стратегія пропонує бачення розвитку Військово-Морських Сил Збройних Сил України до 2035 року. Військово-Морські Сили мають бути здатними реагувати на сучасні і майбутні загрози з моря. Це вимагатиме чітко визначеного курсу розвитку.
Цей документ визначає пріоритети розвитку спроможностей Військово-Морських Сил, послідовно в три етапи до 2035 року. Стратегія дозволить нам відновити Військово- Морські Сили, захистити український народ та державу, перемогти агресора.
Зусилля Військово-Морських Сил буде сконцентровано на імплементації цієї Стратегії. Підтримка Генерального штабу, Міністерства оборони, Верховної Ради, Кабінету Міністрів України та інших структур, які надають необхідні ресурси для розвитку Військово-Морських Сил, є критичною в цьому процесі. Без неї успіх Стратегії буде неможливим.
Виконання Стратегії буде відбуватися в тісній взаємодії з нашими міжнародними партнерами.
Кожен військовий моряк знатиме свою роль у майбутньому Військово-Морських Сил. Мотивація військовослужбовців є частиною цієї Стратегії. Цей похід вимагатиме часу і згуртованості команди.
Народ України і йогомайбутнє, життятагідність людини, демократичні цінності, територіальна цілісність та недоторканість держави, мають бути захищеними від загроз з моря.
Ми віддаємо швартові і беремо курс у відкрите море…
