Від науково-технічної бази ВМФ СРСР до НДЦ ЗС України “Державний океанаріум”
Від науково-технічної бази ВМФ СРСР до НДЦ ЗС України “Державний океанаріум”
24 Feb 2018ID:900Переглядів:6,364
Від науково-технічної бази ВМФ СРСР до НДЦ ЗС України “Державний океанаріум”
Науково-дослідний центр Збройних Сил України “Державний океанаріум” був створений 24 лютого 1965 року, як гідробіонічна науково-технічна база Військово-Морського Флоту Радянського Союзу, директивою Головнокомандуючого ВМФ СРСР Адмірала Флоту Радянського Союзу Горшкова С. Г., № 807/00899, від 24 лютого 1966 року, тоді ж було затверджено і перший його штат.
Центр був розташований в бухті Козачій, міста Севастополя Автономної республіки Крим та територіально займав площі – 24 гектара в бухті Козача (м. Севастополь) та 39 гектарів на мисі Фіолент, поблизу моря.
Згодом, Постановою Ради Міністрів СРСР від 18 червня 1965 року № 802/00970, за установою була закріплена назва – 184-а науково-дослідна експериментальна база Військово-Морського Флоту СРСР.
***
Кінець 50-х – початок 60-х років XX століття ознаменувалися якісною зміною Військово-Морського Флоту СРСР. На озброєння флоту стали надходити бойові кораблі з динамічними принципами підтримки, атомні підводні човни, озброєні стратегічними балістичними й оперативно-тактичними крилатими ракетами, які стартували з-під води, перспективні суднобудівельні матеріали. Новим кораблям потребувались принципово нові підходи до проектування і будівництва.
Серед перспективних напрямків науково-дослідної діяльності, групою вчених (Першин С.В., Чернишев О.Б., Алєєв Ю.Г., Патрашев А.Н., Шмирьов А.Н., Томілан А.Г. та ін.), була визнана необхідність проведення досліджень морських тварин з метою запозичення у них нових принципів створення механізмів зниження опору для технічних об’єктів. З цією метою почалися роботи щодо обґрунтування створення першого в країні Океанаріуму.
На думку вчених, що вивчали гідродинаміку і фізіологію дельфінів, наука могла отримати на додаток до традиційних нові знання, які б дозволили створювати ще більше швидкохідні, економічні і малошумні кораблі зі значно більшими бойовими можливостями. З цією метою, на державному рівні, було прийнято рішення про створення поблизу Севастополя спеціальної експериментальної бази, яка згодом стала науково-дослідним центром “Державний океанаріум” (фото.1).
Першим начальником науково-дослідної бази ВМФ СРСР, створеної у 1966 році на західному березі бухти Козача (м. Севастополь) з метою вивчення фундаментальних проблем гідробіоніки, а також засновником нового наукового напряму в гідробіоніці, що вивчає морські біотехнічні системи, став капітан 1 рангу Калганов В.А. (фото.2).
Віктор Андрійович Калганов – легендарний розвідник періоду Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років. Він командував невеликим загоном моряків-розвідників, який діяв на фронті, у ворожому тилу і виконував бойові завдання, поставлені штабом Чорноморського флоту і, дещо пізніше, штабом Дунайської флотилії. Про цей загін була написана книга Юрія Федоровича Стрехніна “Отряд “Бороды”. Невыдуманные истории”, а про операцію викрадення карти мінних постановок на фарватерах Дунаю був знятий художній фільм “Разведчики”. Неординарність особи, нескінченна відданість справі, величезна працездатність, безкомпромісність і високі душевні якості створили Калганову В.А. великий авторитет і повагу серед людей, що служили і працювали з ним.
У 1966 році Калганов В.А. прибув до м. Севастополя з невеликою групою співробітників і очолив будівництво науково-дослідницької бази ВМФ, що стала згодом Науково-дослідним центром “Державний океанаріум”. Поряд із Віктором Андрійовичем Калгановим біля витоків створення Океанаріуму стояли такі піонери наукової діяльності, ентузіасти, а згодом і відомі науковці, як Горбачев Є.О., Беляєв В.В., Сабітов А.А., Манухов В.В., Богданова Л.М., Карандєєва О.Г., Протасов В.А., Шурєпова Г.О., Матішева С.К. та ін.
Оскільки спочатку основні дослідження морських тварин пов’язувалися із інтересами кораблебудування, основним завданням Океанаріуму було використання фізіологічних, гідродинамічних і гідроакустичних особливостей дельфінів, як моделі для проектування засобів боротьби на морі та підвищення економічності морських транспортних засобів.
Саме можливість екстраполяції унікальних можливостей дельфінів на принципи кораблебудування підводного атомного флоту СРСР була покладена в основу наукової діяльності Океанаріуму на найближчі роки. Однак, Океанаріум у ті роки працював не тільки на науку, але й в інтересах Військово-Морського Флоту, а саме – 102-й загін протидиверсійної служби отримав в своє розпорядження декілька бойових дельфінів, які були підготовлені в даній науковій установі.
У вересні 1973 року, Океанаріум відвідав Головком ВМФ адмірал Флота СРСР Горшков С.Г., який був приємно вражений побаченим. Морські ссавці виявляли диверсантів в 80% випадків. Дещо гірше справа йшла з нічними плавцями – 28-60%, правда, не виходячи з прибережного вольєру. У відкритому морі ймовірність виявлення наближалася до 100% (фото 3,4,5,6)
З 1975 року бойовий загін морських ссавців заступив на штатне чергування в Севастопольській бухті і спільно із загоном спецназу ніс цілодобове патрулювання. Кожна зміна несла чотиригодинну вахту, виходячи на позиції по спеціальному каналу біля Костянтинівського равеліну. Але служба бойових дельфінів не зводилася тільки до виявлення ворожих шпигунів. Ще в березні 1973 року, керівництво ВМФ отримало в розпорядження секретний звіт американського військово-морського центру в Сан-Дієго, в якому стверджувалося, що за два роки американцям вдалося навчити групу дельфінів і двох косаток знаходити і підіймати затонулі бойові торпеди. Подібні дослідження тут же стали проводити і в Севастополі.
У лютому 1977 року, на Чорноморському флоті з’явився ще один підрозділ – пошуковий. Саме він прославив Океанаріум і приніс величезну користь флоту. На спеціально відведених полігонах у Чорному морі постійно проходили корабельні стрільби, і хоча командування робило всі запобіжні заходи, моряки втрачали декілька навчальних торпед на рік. Знайти їх аквалангістам було практично неможливо. Втративши хід, торпеда тонула і тут же заривалась в глибокий мул. Ось тут-то і була необхідна допомога дельфінів. На практиці це виглядало наступним чином. Дельфінам на голову надягали спеціальні рюкзаки з аудіомаяками і буйки з якорями. Виявивши втрачену торпеду, вони підпливали до неї, занурювали рострум у ґрунт і скидали аудіомаяк разом з буйком. А далі у справу вступали водолази. Як стверджували військові, створення та утримання служби бойових дельфінів у Севастополі окупилося вже через кілька років. Одна навчальна торпеда коштувала приблизно 200 тисяч радянських рублів, а таких торпед тварини знайшли і повернули сотні.
У своїй спеціальності пошукові дельфіни досягли неймовірного майстерства. Вони навіть опанували підводне фотографування. Спеціально для спецпідрозділу був розроблений фотоапарат, який витримував глибини понад 100 метрів. Тварин навчали спрямовувати об’єктив на ціль, завмирати і тільки потім спускати затвор. Серед складнощів при підводній зйомці був потужний спалах, що засліплював тварину, тому довелося вчити їх закривати очі. По фотографіях можна було легко визначити, яка знахідка лежить на дні і чи варто витрачати сили на її підйом.
В різні періоди з Науково-дослідним центром Збройних Сил України “Державний океанаріум” працювало більше 40 науково-дослідних установ колишнього СРСР та України, зокрема: – Міністерство охорони природного довкілля України; – Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій і у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи; – Національна академія наук України; – Океанологічний центр НАН України у складі: Інституту біології південних морів НАН України та Морського гідрофізичного інституту НАН України. – Інститут агроекології і біотехнології Української академії аграрних наук; – Інститут гідробіології; – Московський державний університет; – Берлінський технічний університет; – Таврійський державний університет; – Севастопольський національний технічний університет; – Севастопольський національний університет ядерної енергетики та промисловості; – Академія військово-морських сил ім. П.С. Нахімова.
Всього за період з 1966 по 1991 роки, з метою вивчення та подальшого втілення “у метал” акустичних систем і способів підводного руху морських тварин в Океанаріумі було успішно реалізовано п’ять державних наукових програм, на які було витрачено 24 млн. радянських рублів.(фото 7).
Під юрисдикцію України Океанаріум перейшов у 1992 році, після розпаду СРСР. З цього моменту, вже у складі Збройних Сил України, на Океанаріум були покладені завдання щодо розробки організаційних і технічних аспектів пошуково-рятувального забезпечення діяльності усіх видів Збройних Сил України на морі і у водних басейнах, у тому числі проблем порятунку моряків, льотчиків, підводників, водолазні, підводно-технічних суднопідйомних та підводних робіт. Океанаріум також став експериментальною та випробувальною базою і одночасно науковим центром, де акумулювалися і апробувалися нові знання і результати багатьох наукових колективів в області гідробіоніки, за посередництва якого здійснювався зв’язок і координувалися роботи спільно з організаціями багатьох міністерств і відомств України.
23 лютого 1993 року, наказом Міністра оборони України було введено в дію тимчасове Положення про Науково-дослідний центр “Океанаріум” – філію Центрального науково-дослідного інституту Міністерства оборони України. 16.05.1994 року, враховуючи роль і значимість Океанаріуму, спільним наказом Міністра оборони України і Президента Національної академії наук України йому було наданий статус Державного та він був реорганізований у Науково-дослідний центр “Державний океанаріум” Міністерства оборони і Національної академії наук України, як філія Центрального науково-дослідного інституту Збройних Сил України.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.04.2002 року № 206-р “Про створення Науково-дослідного центру Збройних Сил України “Державний океанаріум” на базі філії Центрального науково-дослідного інституту Збройних Сил України було створено самостійну науково-дослідну установу – Науково-дослідний центр Збройних Сил України “Державний океанаріум”. На виконання цього розпорядження, наказом Міністра оборони України від 16.05.2002 року №165 “Про заходи щодо створення Науково-дослідного центру Збройних Сил України “Державний океанаріум”, було затверджено Положення, яке було введене у дію з 1 жовтня 2002 року. Цим же наказом, Державний океанаріум був підпорядкований начальнику Воєнно-наукового управління – заступнику начальника Генерального штабу Збройних Сил України з наукової роботи.
Державний океанаріум мав статус юридичної особи і внесений до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України. Указом Президента України від 20.08.1996 року № 715/96 територія “Державного океанаріуму” на мисі Фіолент була оголошена ландшафтним заказником загальнодержавного значення “Мис Фіолент” (загалом 39 га), а Указом Президента України від 09.11.1998 року № 1341/98 територія “Державного океанаріуму” в бухті Козачій – зоологічним заказником загальнодержавного значення “Бухта Козача” (загалом 24 га).
Накопичений науково-методичний потенціал, експериментальна база з системою гідротехнічних споруд, спеціалізовані судна, підводні апарати, розплідник морських ссавців, а також територія двох заповідників надавали можливість: проводити фундаментальні, прикладні і пошукові дослідження з теоретичних і прикладних проблем загальної біології, екології, морфології, фізіології, поведінки і ветеринарії, біогідродинаміки і біогідроакустики морських тварин; досліджувати оптимальні режими і терміни реабілітації основних фізіологічних функцій організму людей з професійною патологією і проводити лікувально-оздоровчі заходи за участю навчених дельфінів (сеанси дельфінотерапії).
А також здійснювати дослідження підводних біотехнічних систем і розробку технічних засобів на біонічних принципах; виконувати підводно-пошукові і підводно-технічні роботи з використанням біотехнічних систем, водолазів і підводних апаратів; проводити підготовку тренерів морських тварин, водолазів і фахівців пошуково-рятувальної служби; вирішувати завдання прикладної екології, моніторингу стану навколишнього середовища, паспортизації кораблів, суден та берегових об’єктів, створення морського комплексу екологічного моніторингу, очистки морської води з використанням природних біофільтрів; виконувати заходи щодо пропаганди природоохоронної діяльності та екологічного виховання громадян, а також збереження біологічного різноманіття.
Після переходу Океанаріуму під юрисдикцію України всі військові експерименти з морськими тваринами майже одразу були припинені і частково відновилися лише у 2012 році. Разом з тим, відпрацьовувалися та впроваджувалися у практику різноманітні програми щодо лікування і оздоровлення дітей та дорослих з багатьох країн світу та колишнього СРСР за допомогою морських тварин, а саме – активно розвивався напрямок дельфінотерапії.(фото 8).
Вважається, що перший прецедент використання дельфінів для лікування людей був створений в 1971 році антропологом Betsy Smith, яка досліджувала в цей час стосунки дельфіна з людиною, і психологом David Nathanson, який працював з розумово відсталими дітьми в Міжнародному Університеті Флориди. В результаті проведених досліджень був розроблений спосіб навчання розумово відсталих дітей за участю дельфінів, який дозволяв в чотири рази підвищити ефективність соціальної адаптації таких дітей.
Приблизно в цей же час (1973-1978), тренер Океанаріуму ВМФ СРСР Шурєпова Г.А. використовувала оздоровче плавання з дельфіном, як спосіб зняття стресової напруги і поліпшення настрою у людини. Тридцятилітній досвід утримання і використання чорноморських дельфінів-афалін дозволив групі вчених Науково-дослідного центру “Державний океанаріум” міста Севастополя розробити і успішно випробувати методику оздоровчої релаксації та психологічної реабілітації людей за участю дельфінів (Лукіна Л.Н., 1994). Після спілкування з дельфінами люди, що страждали різними недугами, відмічали поліпшення настрою, самопочуття, зникнення почуття втоми, апатії, напруги!
В 2011 році, спробу рейдерського захоплення державного майна Науково-дослідного центру Збройних Сил України “Державний океанаріум”, попередила та припинила військова прокуратура Військово-Морських Сил Збройних Сил України. На майно Центру, вартістю майже 12 мільйонів гривень, претендувало підприємство “Аквамарин”, яке ще в 2005 році звернулося з позовом до господарського суду міста Києва. Військова прокуратура ВМС України постановила, що оскільки майно центру знаходилося в місті Севастополі, то згідно діючого на той час законодавства України, позов і справа повинні були слухатися безпосередньо в місті Севастополі. Тому, за поданням військової прокуратури, встановленим порядком,був поданий позов до Господарського суду міста Севастополя, який визнав за державою право власності на Океанаріум, в тому числі, на і причал біля моря. В 2011 році, військова прокуратура Військово-Морських Сил України виграла справу в апеляційній інстанції та Вищому Господарському суді України. Океанаріум залишився у власності держави.
В період 2012 – 2014 років, за ініціативи керівництва Міністерства оборони України, в НДЦ ЗС України “Державний океанаріум” було проведено ряд інспекційних заходів, за результатами яких діяльність керівництва Океанаріуму була визнана неефективною, а начальник Центру був усунений від посади з наступною передачею матеріалів аудиту до Генеральної прокуратури України для відповідного реагування.
За наказом Міністра оборони України Лебедєва П.В., Науково-дослідний центр Збройних Сил України “Державний океанаріум”, в термін до 31 березня 2014 року підлягав розформуванню та створенню на його базі держпідприємства. 5 лютого 2014 року, таке рішення Міністра оборони України було повідомлено на загальних зборах трудового колективу Науково-дослідний центр Збройних Сил України “Державний океанаріум”.
Вчені та працівники установи негативно сприйняли звістку і призвали громадськість міста Севастополя та Автономної республіки Крим не залишатися осторонь і не дозволити знищити Океанаріум – центр з вивчення морських ссавців, рівного якому не існувало в Європі.
17 березня 2014 року, Науково-дослідний центр Збройних Сил України “Державний океанаріум”, в місці його постійної дислокації в бухті Козача місті Севастополь, був захоплений військовослужбовцями Збройних Сил РФ та представниками місцевих незаконних збройних формувань. Відповідно до Плану проведення додаткових організаційних заходів з військовими частинами (підрозділами), установами та організаціями Збройних Сил України, які дислокувалися на території Автономної Республіки Крим та місті Севастополь, затвердженого спільною директивою Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 30.04.2014 року № Д-322/1/05, Науково-дослідний центр ЗCУкраїни “Державний океанаріум” був передислокований до Одеського гарнізону, згодом його очолів кандидат психологічних наук, полковник Дончак А.М.
Вірними до кінця Військовій Присязі військовослужбовця Збройних Сил України, залишилися та прибули до нового місця дислокації частини в м. Одесу лише 9 військовослужбовців.
Біля витоків створення науково – дослідного центру Збройних Сил України “Державний океанаріум” нового формування, за новим місцем дислокації в м. Одесі,стали перші десять працівників Збройних Сил України:
Шмельова Ж.Д., діловод групи особового складу та стройової – з 01.10.2014 року;
Миронюк К.І., бухгалтер фінансово-економічної служби – з 01.10.2014 року;
Лісніченко О.О., науковий працівник науково-організаційного відділу – з 01.10.2014 року;
Снісаренко А.В., науковий працівник науково-інформаційного відділу – з 01.10.2014 року;
Русєв І.Т., доктор біологічних наук, провідний науковий співробітник науково-дослідного відділу (екологічного забезпечення військово-морської діяльності) – з 01.10.2014 року;
Фердман Г.П., кандидат наук з державного управління, провідний науковий співробітник науково-дослідного відділу систем виявлення і розпізнавання підводних об’єктів (за сумісництвом) – з 01.10.2014 року;
Кобець О.О., інженер з охорони праці (за сумісництвом) – з 01.10.2014 року;
Нестерова Ю.В., провідний бухгалтер фінансово-економічної служби –з 02.10.2014 року;
Журавська О.В., науковий співробітник науково-випробувального відділу – з 03.10.2014 року;
Кобзар О.В., науковий співробітник науково-дослідного відділу автоматизації засобів висвітлення підводної обстановки – з 06.10.2014 року.
Між тим, 6 травня 2014 року, морське водолазне судно “Почаїв”, яке належало НДЦ ЗС України “Державний океанаріум”, без прапорів впізнання було виведено російськими буксирами зі Стрілецької бухти міста Севастополя для його подальшої передачі цивільним українським буксирам та буксировки до міста Очакова. В подальшому, судно “Почаїв” було передислоковано до Одеси.03 червня 2014 року, морське водолазне судно “Кам`янка”, що також належало Океанаріуму, без прапорів впізнання було виведено російськими буксирами з бухти Козача (міста Севастополь) та передано українській стороні за межами 12-мильної зони для подальшого буксирування до Очакова.
У листопаді 2014 року, відповідно до Закону України “Про правовий режим майна у Збройних Силах України” та наказу Міністерства оборони України від 19.11.2014 року № 824, з метою організації функціонування корабельного складу Збройних Сил України, комплектування плавзасобів екіпажами, забезпечення подальшого функціонування Науково-дослідного центру Збройних Сил України “Державний океанаріум”, морські водолазні судна “Почаїв” та “Кам`янка” були передані до складу Військово-Морських Сил Збройних Сил України. З початку жовтня по кінець грудня 2014 року, Науково-дослідний центр Збройних Сил України “Державний океанаріум” тимчасово розміщувався в службових приміщеннях Військової академії м. Одеса (військове містечко №16), на даний час розміщується на фондах ДП МО України “Одеський проектний інститут” (м. Одеса, вул. Армійська, 18).
Таким чином, з осені 2014 року, науково-дослідний центр Збройних Сил України “Державний океанаріум”, не зважаючи на низку існуючих проблем, продовжує свою активну наукову та науково-технічну діяльність в інтересах Збройних Сил України.
Сьогодні основне призначення Науково-дослідного центру – це проведення досліджень проблем розвитку, удосконалення та подальшого використання пошуково-рятувальних, біотехнічних засобів і систем, глибоководних і підйомних робіт, воєнно-наукового та науково-технічного супроводження їх розробки, медико-біологічних аспектів життєдіяльності людини і тварин у морському середовищі, загальної біології, гідродинаміки та гідроакустики, фізіології поведінки і особливостей розумової діяльності морських ссавців, створення наукових засад раціонального використання ресурсів морських акваторій України та попередження негативних результатів антропогенного впливу на морське середовище.
У науково-дослідному центрі також активно проводиться психологічна реабілітація військовослужбовців з зони проведення АТО які отримали посттравматичний стресовий розлад.(фото 9).
Взагалі, на сьогодні, колектив науково-дослідного центру Збройних Сил України “Державний океанаріум” нараховує більше 50 осіб, зяких 1 доктор наук та 12 кандидатів наук. Офіцерський склад, у своїй більшості, є учасниками АТО. Вчені Центру беруть постійну участь в наукових та науково-практичних конференціях та постійно презентують результати своїх досліджень.
