Бойові спроможності Авіаносної ударної групи США

28 Dec 2017 ID:798 Переглядів:12,004

Бойові спроможності Авіаносної ударної групи США
Авіаносна ударна група США (АУГ) – (англ. Carrier strike group, CSG; Carrier Battle Group) оперативне з’єднання кораблів ВМС США, бойовим ядром якого є авіаносець. Формування нараховує близько 7500 чоловік. На даний час в складі ВМС США знаходяться 11 АУГ.
Основні завдання АУГ США:
– оволодіння та утримання за допомогою сил та засобів авіагрупи та кораблів угруповання заданої морської та прибережної оперативної зони на встановленому ТВД;
– охорона океанічних комунікацій та демонстрація військової сили на віддалених театрах військових дій;
– знищення силами авіації морського (палубного) базування: кораблів та суден противника в відкритому морі та в базах, авіації противника на аеродромах та в повітрі, прибережної інфраструктури військ противника;
– безпосередня авіаційна підтримка діючих підрозділів Корпусу морської піхоти США та сухопутних військ на полі бою в прибережній полосі на всю глибину оперативної зони дії морської авіації угруповання;
– забезпечення прикриття морських десантних операцій та дій підрозділів Корпусу морської піхоти США при утриманні плацдармів на узбережжі;
– взаємодія з ВМС союзників (ВМС країн-членів НАТО в Середземномор’ї та Північній Європі, а також ВМС інших країн в інших регіонах), забезпечення спільних дій з розгортання в оперативних зонах прикриття, участь в спільних навчаннях;
– завдання загальнополітичного характеру: офіційні візити в порти інших держав для демонстрації політичної присутності в регіоні, забезпечення безпеки зарубіжних представництв та громадян США в місцях дислокації кораблів угруповання та ін.
Склад та бойові спроможності АУГ США:
– 1 ударний атомний авіаносець типу “Німіц” або “Форд”.
– 1-2 ракетні крейсери типу “Тікондерога”;
– 4 есмінці типу “Арлі Берк”;
– 2-3 атомні багатоцільові підводні човни типу “Лос-Анджелес” або “Вірджинія”;
– 1 швидкохідний корабель логістики типу “Саплай” або “Сакраменто”.
Атомний авіаносець типу “Німіц” – найбільший військовий корабель в історії людства. Оснащений 2 реакторами А4W, загальною потужністю 260000 к.с., що дозволяє розвивати швидкість 30 вузлів. Реактор не потребує перезаряджання протягом 25 років. Екіпаж корабля – 6000 чол., з них 2800 – авіаційний склад. Корабель має як основну, так і кутову злітні палуби. До складу авіагрупи  входять – 44 багатоцільових винищувачів F/A18, які здатні піднятися в повітря за 16 хвилин.
Авіагрупа авіаносця складає основу ударної потужності АУГ та забезпечує всі види оборони.
Оборону АУГ здійснюють ракетні крейсери та есмінці ордеру,  які також здатні наносити удари по різним типам цілей.
Основне ракетне озброєння РК КРЗ типу “Тікондерога” складається з двох універсальних вертикальних підпалубних пускових установках Mk-41 (122 комірки). Типове завантаження ракетної зброї включає 26 крилатих ракет “Томагавк”, 16 ПЛУР ASROC та 80 ЗУР “Стандарт-2”.
Есмінці КРЗ типу “Арлі Берк” за складом та озброєнням схожі на крейсери типу “Тікондерога”. Основна відмінність –зменшена кількість боєкомплекту в двох підпалубних пускових установках Mk-41 (96 комірок).
Обидва типи кораблів оснащені бойовою інформаційно-керуючою системою “Іджіс”.
Система засобів радіоелектронного подавлення надводних кораблів зі складу АУГ дозволяє суттєво знизити ймовірність ураження групи протикорабельними ракетами.
Багатоцільові атомні підводні човни типу “Лос-Анджелес” несуть 12 пускових установок з протикорабельними ракетами “Томагавк” та чотири торпедних апарати з боєкомплектом 24 торпеди.
Сумарний ракетний залп АУГ може нараховувати до 896 ракет з них до 300 КРМБ “Томагавк”.
Боротьба з надводними кораблями противника, здійснюється силами палубної авіації в складі близько 40 літаків на відстані до 600-800 км та ракетами “Томагавк” на відстані до 500-600 км від центру ордеру.
Протичовнова оборона Авіаносної ударної групи створюється на відстані до 600 км та більше від авіаносця.
Протиповітряна оборона – до 800 км від центру ордеру. Її основу в дальній та середній зонах складає палубна винищувальна авіація, що здатна боротись з крилатими надзвуковими ракетами. В ближній зоні основа системи ППО складається із багатоканальних зенітних вогневих засобів ураження кораблів охорони колективної оборони.
Авіаносна ударна група США являє собою єдину бойову систему, в якій різнорідні сили та засоби діють під управлінням єдиної автоматизованої системи управління корабельного з’єднання, вирішуючи в єдиному комплексі всі завдання оборони та наступу, що на неї покладаються.
Російська відповідь:
В РФ відсутні ресурси й можливості щодо створення навіть однієї повноцінної АУГ.
Зараз у США 11 авіаносців, в РФ 1 важкий авіанесучий крейсер пр.1143.5 “Адмірал флоту Радянського Союзу Кузнєцов”, який класифікують як легкий авіаносець (авіаційна група за проектом: 26 літаків та 24 вертольоти; фактично – 30 літаків).
Для знищення АУГ США росіяни розглядають протикорабельне ракетне озброєння. Але можливість виявлення кораблями ВМФ РФ обмежується межею радіогоризонту, а вертольоти, що знаходяться на борту малопридатні для вирішення цієї проблеми (мала кількість літаючих засобів та невеликий радіус дії). Хоча вони і можуть ефективно використовуватись для видачі цілевказівок ракетній зброї, але для цього потрібно спочатку виявити противника.
Діяльність ракетних крейсерів, створених при радянському військово-морському флоті, повинна була здійснюватись за підтримки системи військово-морської розвідки на океанічному ТВД. Це розвинена система радіотехнічної розвідки, основою якої були наземні центри, що розміщені не тільки на території СРСР, а й інших країн. Космічна морська розвідка дозволяла виявляти та відслідковувати корабельні з’єднання ймовірного противника та видавати цілевказівки ракетній зброї практично по всій території Світового океану. На сьогодні в РФ таких засобів не має. Тому АУГ США виявить російські кораблі ще до того моменту, як її помітять. Угрупування постійно забезпечує контроль з повітря на глибину до 800 км (літаки ДРЛВ “Хокай”), та РЕБ – до 1500 км (літаки EA-18G “Гроулер”).
Спроба нанесення удару з використанням ПКР П-1000 “Вулкан” (дальність 550 км), П-700 “Граніт” (дальність до 625 км) та ЗМ54 “Калібр” (дальність до 650 км) буде невдалою, так як кораблі ВМФ РФ не зможуть підійти на дальність пуску цих ракет.
пчарк пр. 949А “Антей” з допомогою гідроакустики здатні виявити шуми АУГ на відстані більше 100 миль (185 км). Але виникає проблема інформування: потрібно мати конкретну систему видачі цілевказівок, яку можливо забезпечити тільки з космосу чи авіацією.
Можливо нанесення удару з допомогою стратегічних ракетоносців
Ту-22М3 (2 од. крпб Х-32 – дальність пуску 600-1000 км), Ту-95 та Ту 160
(8 од. та 12 од. відповідно крпб Х-101/Х-102 – дальність пуску до 6000 км).
Але…
Випробування та застосування крпб Х-101 відбулось по об’єктам ІДІЛ на території САР, де була повністю відсутня система ППО. Крім того, ракетні удари були нанесені з повітряного простору САР та Іраку, відстань до цілей ставила близько 1000 км, безпосередньо цілі «підсвічувались» з БПЛА.
Висновки:
Для гарантованого знищення авіаносця США ракетами в звичайному спорядженні (неядерними) потрібно застосувати 8-10 ПКР типу “Граніт” (10-12 типу “Калібр” або Х-101), але щоб прорватись до нього потрібно знищити як мінімум 50% кораблів охорони. З урахуванням протидії ППО для гарантованого знищення АУГ потрібно застосувати в одному ударі 70-100 ПКР з усіх видів носіїв.
АУГ – це найбільш дієвий в світі, після ядерної зброї, інструмент демонстрування сили. На сьогодні, практично жоден флот інших країн світу не має з’єднань, що могли б відповідати бойовим можливостям АУГ США.
“Будь-який п’ятикласник знає, що АУГ США не може знищити жодна з існуючих держав світу”, – Л. Е. Панетта, 23-й міністр оборони США (2011-2013 рр.).
Стрічка новин