Військово-морські сили США Військово-морські сили США (англ. United States Navy (USN) - один з п'яти видів ЗС США. Начальник штабу ВМС підпорядкований міністру ВМС і є членом Об'єднаного комітету начальників штабів.
Основні складові ВМС США - Тихоокеанський флот, Атлантичний флот, Військово-морські сили у Європі, Командування військово-морських перевезень.
Головна база Командування сил флоту США  - Норфолк.
В оперативному відношенні ВМС США поділяється на шість флотів: Третій, Четвертий, П'ятий, Шостий, Сьомий, Десятий
Чисельність: близько 332 000 чоловік на активній службі; 125 000 чоловік в резерві; 192 корабля: 10 авіаносців; 9 десантних кораблів; 12 десантних доків; 22 крейсера; 62 есмінця; 2 фрегата; 4 бойових корабля прибережної зони; 71 підводний човен; близько 3700 літаків та вертольотів.
Загальне керівництво ВМС здійснює міністр ВМС (Secretary of the Navy) через міністерство ВМС (Department of the Navy), а безпосереднє керівництво -начальник штабу ВМС (Chief of Naval Operations). Крім ВМС, міністр ВМС керує діяльністю морської піхоти (US Marine Corps), що є в США самостійним видом ВС.        
Адміністративна організація.
Оперативні сили (Флот) (Operating Forces):
Командування військово-морських сил США (US Fleet Forces Command, колишній Атлантичний флот);
Тихоокеанський флот (Pacific Fleet);
Командування резерву ВМС (Naval Reserve Force);
Командування дослідних сил (Operational Test & Evaluation Forces);
Командування сил спеціальних операцій (Naval Special Warfare Command);
Командування бойового застосування інформаційних систем (Naval Nerwork Warfare Command);
Командування ВМС в Європейській зоні (U. S. Naval Forces Europe);
Командування ВМС в зоні об'єднаного центрального командування (U. S. Naval Forces Central Command);
Командування морських перевезень (Military Sealift Command);
Берегові командування (The Shore Establishment):
Навчальне командування (Naval Education and Training Command);
Командування метеорології та океанографії (Naval Meteorology and Oceanography Command);
Командування розвідки (Office of Naval Intelligence);
Командування юридичної служби (Naval Legal Service Command);
Командування кораблебудування і озброєння (Naval Sea Systems Command);
Авіаційно-технічне командування (Naval Air Systems Command);
Командування космічних засобів і систем бойового забезпечення (Space & Naval Warfare Systems Command);
Командування протиповітряної і протиракетної оборони (Navy Air and Missile Defense Command);
Командування постачання (Naval Supply Systems Command);
Інженерно-будівельне командування (Naval Facilties Engineering Command);
Головне управління кадрів (Bureau of Naval Personnel);
Головне медичне управління (Bureau of Medcine and Surgery);
Програма стратегічних систем (Strategic Systems Programm);
Військово-морська академія (United States Naval Academy);
Центр бойового застосування авіації ВМС (Naval Strike & Air Warfare Center);
Командування груп безпеки (радіоелектронної розвідки) (Naval Security Group Command);
Військово-морська обсерваторія (United States Naval Observatory);
Військово-морський центр безпеки (Naval Safety Center);
Оперативна організація.
Вищим оперативним об'єднанням ВМС США є оперативні флоти, які комплектуються кораблями, допоміжними судами, частинами і підрозділами ВМС на ротаційній основі. Вони включаються до складу оперативних флотів після проведення повного циклу бойової підготовки в районах постійної дислокації і визнання придатними до бойової служби. Термін служби в складі оперативних флотів становить зазвичай до шести місяців.
Командування військово-морських сил США (колишній Атлантичний флот) формує:
4-й флот (Південна Атлантика, Карибське море і південно-східна частина Тихого океану);
6-й флот (Середземне море).
Тихоокеанський флот формує:
3-й флот (східна та центральна частина Тихого океану)
5-й флот (північно-західна частина Індійського океану)
7-й флот (західна частина Тихого океану).
У складі оперативних флотів формуються оперативні з'єднання, групи і загони. Оперативним з'єднанням присвоюються номери відповідно до номеру оперативного флоту (20, 30, 40, 50, 60 і 70-е), а оперативні групи та загони позначаються похідними від них номерами (60.1 оперативна група, 50.2.1 оперативний загін).
У вертикаль управління ВМС США входять:
Головне управління ВМС у складі Міністерства оборони США з завданнями загального і адміністративного керівництва ВМС;
Оперативний штаб ВМС для вироблення оперативних планів і оперативно-бойового керівництва ВМС;
Підпорядковані їм управління ВМС;
оперативні об'єднання ВМС на заморських ТВД;
окремі військові частини у вигляді:
а) спеціалізованих і флагманських кораблів і суден, б) берегових баз та сухопутних частин ВМС;
Командування і оперативний штаб Корпусу морської піхоти США;
цивільні установи та інститути ВМС.
Оперативний штаб ВМС включає в себе:
Головнокомандувача ВМС США;
Першого заступника головкому ВМС;
заступника головкому ВМС з бойової підготовки;
заступника головкому по особовому складу/кадрам ВМС;
заступника головкому ВМС з інженерно-технічної частини;
заступника головкому ВМС тилової частини;
начальників управлінь і служб ВМС;
начальника оперативного управління штабу ВМС;
начальника РУ ВМС;
начальника управління ядерних ГЕУ ВМС;
начальника юридичного управління ВМС;
начальника військово-медичного управління ВМС;
начальника управління резерву ВМС;
начальника Гідрографічної служби ВМС;
головного капелана ВМС;
головного старшину ВМС;
старших оперативних офіцерів штабу ВМС і штабу Корпусу морської піхоти.