Міжвідомча координація та взаємодія складових сил оборони. Міжнародний досвід. Можливі шляхи реалізації.
В умовах зростання загроз в Азово-Чорноморському регіоні, а саме: невирішеність питань щодо розмежування державного кордону між Україною і Російською Федерацією в акваторії Азовського моря, територіальні претензії до України з боку РФ, у тому числі на виключну (морську) економічну зону та територіальне море, існуючих сучасних загроз безпеки на морі
(тероризм, піратство, торгівля людьми, нелегальна міграція, контрабанда, незаконний обіг зброї, наркотичних речовин та психотропних препаратів, незаконний видобуток природних ресурсів, інші), зростання вимог міжнародного законодавства до безпеки мореплавства, а також для  використання можливостей у морській галузі та покращення загального морського розвитку України сучасна модернізація існуючої системи висвітлення надводної обстановки та провадження новітньої моделі контролю за морською обстановкою (далі – модель) має бути одним з пріоритетних.   

У цьому контексті для реалізації даної моделі дуже корисним може бути досвід провідних країн світу та модель, яку використовують Велика Британія, США, Канада, Німеччина, Грузія та інші міжнародні партнери, яка спрямована на консолідацію зусиль, спроможностей, інформації, досвіду, ресурсів усіх зацікавлених державних та взаємодіючих партнерів для забезпечення безпеки своїх інтересів на морі.

Велика Британія – це морська держава з багатовіковими традиціями захисту своїх морських територій, з досконалою системою морського права, сучасними Військово-Морськими Силами і прагненням постійно вдосконалювати свої знання і методи роботи, тому питання морської безпеки держави для неї є пріоритетними. 
Цікавим досвідом у цій сфері є створення у Великій Британії Національного морського інформаційного центру/ National Maritime Information Centre, (далі – NMIC) (м. Портсмут), який постійно вдосконалюється завдяки впровадженню новітніх технологій, методів роботи та тісної взаємодії з національними та міжнародними партнерами.

NMIC є незалежним державним органом, що представляє інтереси всіх зацікавлених сторін уряду Великої Британії з питань морської безпеки.  

У центрі працюють разом представники 15 державних департаментів та установ Великої Британії (Військово-Морські Сили, Міністерство внутрішніх справ, Прикордонна служба, Митниця, Департамент транспорту, Національне кримінальне агентство, Поліція, інші).

При будь-якому розвитку подій команда вже зібрана і здатна швидко додати свою уніфіковану інформацію про морську діяльність (обстановку) для спільного вирішення проблем морських загроз, що виникають біля Великобританії, та в національних інтересах по всьому світові від тероризму, нелегальної міграції та наркотиків до незаконної риболовлі, екологічної злочинності та свободи плавання.       

NMIC має досить унікальну структуру управління, оскільки він безпосередньо не підпорядковується будь-якому міністерству, а нагляд за центром здійснюється міжміністерським Національним комітетом з морської безпеки, до якого входять представники всіх зацікавлених міністерств. Це посилює як зобов'язання, так і довіру, необхідну для якісного виконання завдань.


Мал. Модель взаємодії до створення NMIC (Велика Британія)



Мал. Модель взаємодії після створення NMIC (Велика Британія)

Основні завдання, покладені на NMIC:

формування надійної, точної та сучасної інформації про надводну обстановку в морі – Maritime Situational Awareness (далі – MSA), яка впливає на інтереси Великої Британії. MSA – це повне розуміння діяльності, що здійснюється в морській зоні відповідальності, для підтримки своєчасного прийняття рішень у сферах морської безпеки;
збір інформації, аналіз та надання консультацій щодо виявлених загроз та вразливостей;

прогнозування майбутніх загроз та вразливостей у морському секторі, надання консолідованої картини MSA, яка

дозволяє краще ідентифікувати та оцінити можливі зміни ризиків;

надання рекомендації та порад щодо покращення усвідомлення ситуації на морі;

забезпечення якісним обміном інформацією між урядовими міністерствами (департаментами, службами, агентствами) та взаємодіючими партнерами і ефективної координації дій у рамках розвитку Великої Британії в морському секторі та політики безпеки на морі;

посилення та допомога в реагуванні на морські інциденти та кризові ситуації;

взаємодія та постійний розвиток співпраці з ЄС, НАТО та іншими регіональними та міжнародними мережами безпеки на морі.

NMIC є первинним національним контактним (координаційним) пунктом Великої Британії для міжнародних партнерів, які разом забезпечують морську безпеку у більш широкому масштабі.

 

Мал. Національний морський інформаційний центр (Велика Британія)

Важливими взаємодіючими національними партнерами, які забезпечують NMIC інформацією за своїм напрямком відповідальності на ряду з операційними центрами Військово-Морських Сил, Поліції, Прикордонної службу  Великої Британії, є:

Національний морський операційний центр агентства морської та берегової охорони (далі – НМОЦ) / National Maritime Operations Centre (NMOC) (м. Фархем).

НМОЦ – головний координаційний центр МСА, завданнями якого є :
мобілізація загальнодержавних пошуково-рятувальних можливостей, організація та координація пошуку та рятування на морі або на узбережжі;
         
висвітлення надводної обстановки та моніторинг судноплавства вздовж узбережжя;
         
моніторинг та запобігання забрудненню прибережної смуги;
           
контроль відповідності суден британським та міжнародним правилам безпеки.
           
Агентство морської та берегової охорони / The Maritime and Coastguard Agency (далі – MCA) є агентством Великої Британії, яке працює над запобіганням загибелі людей на морі та відповідає за впровадження британського та міжнародного морського законодавства та політики безпеки на морі.
           
Офіс Міжнародного морського бюро (далі – ММБ)/ International Maritime Bureau (IMB) (м. Лондон).
         
ММБ виконує завдання координаційного центру боротьби проти різних видів морської злочинності. ММБ використовує свої знання, досвід, широку мережу контактів по всьому світу для того, щоб виявляти, розслідувати шахрайства, створювати нові методи виявлення інших загроз міжнародній торгівлі. Отримана в ході розслідування інформація надається у вигляді консультацій, де перераховуються можливі загрози, роз'яснення про методи зниження вразливості перед такими загрозами.
           
Бюро проводить розслідування в наступних сферах:
         
шахрайство з акредитивами;
           
шахрайство з чартерами;
           
крадіжка вантажу;
           
девіація судна від умов контракту і фінансове шахрайство з боку судна.
           
Найважливіша область спеціалізації ММБ - боротьба з піратством на морі. У 1992 році був створений Центр оповіщення про піратство (IMB Piracy Reporting Centre). Центр базується в Куала-Лумпур (Малайзія), несе безперервну вахту спостереження за морськими торговими шляхами, повідомляючи про піратські напади місцевим правоохоронним органам, видає попередження про піратство судам, які знаходяться поблизу гарячих точок.
           
Подібна модель використовується також з 2007 року в Німеччині. У новозбудованій сучасній будівлі в Центрі безпеки на морі/ Maritime Safety and Security Centre (м. Гуксхафен) заради безпеки на морі 24 години на добу, 365 днів на рік працюють разом представники Військово-Морських Сил, Міністерства з надзвичайних ситуацій, Федеральної поліції з безпеки на воді, Федеральної митної адміністрації, Агентства з питань риболовства, Федеральне управління водних шляхів і судноплавства, інші.
           
Можливості співпраці створені для оптимального використання ресурсів, при цьому кожний суб’єкт зберігає свої власні обов’язки за призначенням. Партнери забезпечують підтримку в рамках відповідних правових положень. Складні надзвичайні ситуації управляються оперативним штабом Центрального командування з надзвичайних ситуацій на морі.


Мал. Центр безпеки на морі ( м. Гуксхафен, Німеччина)

Перевагами Центру безпеки на морі є:
               
формування центральної мережі обміну даними;
             
активний обмін інформацією, оперативне рішення приймається на основі всієї можливої інформації, а також співпраці федеральних і державних органів;
               
щоденна співпраця сприяє розумінню обов’язків іншими партнерами;
               
партнери можуть координувати всі наявні (доступні) ресурси;
               
оптимізація морського спостереження;
               
структури і добре розвинені компетенції залишаються незмінними.

Іншим прикладом впровадження подібної моделі є Грузія. Починаючи з 2016 року, у місті Григолеті (Грузія) розпочав роботу новозбудований сучасний Об’єднаний морський операційний центр (JMOC – Joint Maritime Operation Center). Центр є штатною структурою, до складу якого входять представники восьмі міністерств і служб Грузії.
             
Основним завданням центру є:
             
висвітлення надводної обстановки та моніторинг судноплавства у ВМЕЗ Грузії;
             
збір інформації, аналіз та прогнозування загроз з морського напрямку; 
             
координування пошуково-рятувальних робіт у морській зоні відповідальності Грузії;
             
обмін інформацією між урядовими службами в морській сфері діяльності;
             
взаємодія та співпраця з міжнародними партнерами з питань безпеки на морі.
       
На даному етапі фахівцями центру впроваджуються заходи щодо створення інформаційної бази та вдосконалення питань взаємодії та обміну інформацією на національному та регіональному рівнях.

Фото. Об’єднаний морський операційний центр (JMOC), Грузія

Фото. Об’єднаний морський операційний центр (JMOC), Грузія 

Виходячи з позитивного досвіду в провадженні сучасної моделі контролю за надводною обстановкою, під час розроблення національної моделі доцільно максимально повно вивчати досвід міжнародних партнерів, нарощувати консультативну підтримку ключових аспектів у цій сфері та вдосконалювати взаємодію з питань безпеки на морі.
         
Під час розробки національної моделі контролю за надводною обстановкою можливо розглянути, як один з варіантів, формування Об’єднаного морського інформаційного центру з можливістю використовувати його як Єдиний морський ситуаційний центр під час виникнення кризових ситуацій.
           
Основним напрямком діяльності Об’єднаного морського інформаційного центру може бути підтримка поінформованості про ситуацію в морському середовищі навколо України та в національних інтересах держави. Це призведе до ранньої ідентифікації морських ризиків та допоможе в адекватній відповіді на ці загрози. З розвитком можливостей центру буде можливо визначити тенденції розвитку деяких небезпечних економічних, військових, екологічних та інших загроз та прогнозувати, як існуючі або майбутні події можуть розвиватися та робити поради щодо методів їх вирішення.
           
У напрямку створення Об’єднаного морського інформаційного центру (Єдиного морського ситуаційного центру) можливо запровадити наступні кроки:
       
а) на першому етапі створити на базі Первинного національного контактного пункту (далі – ПНКП) Морський інформаційний центр або наростити спроможності ПНКП виконувати наступні задачі:
       
моніторинг цивільного судноплавства в зонах інтересів ВМС України;
       
збір інформації, аналіз та прогнозування загроз держави з морського напрямку;
   
обмін інформацією з усіма національними військовими та цивільними органами (службами) у морській сфері діяльності з питань моніторингу цивільного судноплавства та безпеки на морі;
       
виконання зобов’язань за існуючими та майбутніми міжнародними договорами (угодами) України  з питань моніторингу цивільного судноплавства та безпеки на морі.
     
Основні зусилля зосередити на нарощуванні інформаційної бази, постійний розвиток міжнародного співробітництва та співпраці у сфері безпеки на морі з національними, регіональними та міжнародними партнерами, а також вивченні, узагальненні та поширенні міжнародного досвіду в цій сфері.
   
Головною метою ПНКП повинно бути створення формату роботи в єдиному інформаційному полі з міжнародними партнерами, використовуючи єдину термінологію, єдині стандарти для забезпечення безпеки на морі в національному, регіональному та міжнародному масштабах;
       
б) на другому етапі після побудови бази для розміщення та обладнання, розроблення необхідної законодавчої (правової) бази, узгодження питань управління, взаємодії та обміну даними між національними органами (службами) створити на базі ПНКП Об’єднаний морський інформаційний центр (далі – ОМІЦ), якій буде виконувати роль єдиного державного інформаційно-аналітичного органу безпеки на морі.
     
Для консолідації зусиль, якісного обміну інформацією, швидкого аналізу та ефективної координації при вирішенні проблем морських загроз до складу ОМІЦ повинні входити представники всіх державних органів (військових і цивільних), які забезпечують національну безпеку України з моря (як приклад – Військово-Морські Сили України, Державна прикордонна служба України, Державна фіскальна служба України, Адміністрація морських портів України, Державна служба України з надзвичайних ситуацій та інші).
       
Основними завданнями ОМІЦ у повсякденній роботі є:
     
збір інформації, аналіз, формування надійної, сучасної картини про надводну обстановку в морі та надання консультацій щодо виявлених загроз до всіх зацікавлених державних та взаємодіючих органів;
       
прогнозування майбутніх загроз (військових, економічних, екологічних та інших) в морському секторі інтересів України;
     
забезпечення якісним обміном інформацією між урядовими міністерствами (департаментами, службами, агентствами) та взаємодіючими партнерами і ефективної координації дій на морі;
       
взаємодія та постійний розвиток співпраці з регіональними та міжнародними мережами безпеки на морі.
       
При виникненні інцидентів різного характеру на морі ОМІЦ може виконувати роль (наростити можливості) до Єдиного морського ситуаційного центру, який може функціонувати як окремий елемент в умовах локальних кризових ситуацій, що склалася на Чорному та Азовських морях, а також у суднохідних ділянках рік Дніпро, Дунай, Південний Буг, Дністер або як структурний елемент єдиної системи ситуаційних центрів держави в умовах реагування на масштабні кризові (надзвичайні) ситуації та забезпечувати Головний ситуаційний центр України (Головний командний центр Об’єднаного оперативного штабу Збройних Сил України) узагальненою обстановкою, яка склалася на морі та сприяти виробленню консолідованих пропозицій на кризові та надзвичайні ситуації на морі.
         
Ситуаційні центри суб’єктів, які здійснюють діяльність на морі, можливо поділити на підгрупи.
       
Перша (тактичний рівень) – це оперативно-диспетчерські центри (пункти) суб’єктів, які здійснюють антикризисну діяльність на морі та безперервне стеження за обстановкою за напрямом своєї діяльності з трансляцією (наданням цієї обстановки) до Єдиного морського ситуаційного центру.
       
Друга (оперативний рівень) антикризисний ситуаційний центр - Єдиний морський ситуаційний центр розгорнутий у Військово-Морських Силах Збройних Сил України, де проводиться моніторинг кризонебезпечних ситуацій та робота (збір) ситуаційних груп зі складу суб’єктів, які здійснюють діяльність на морі на чолі з командувачем або начальником штабу Командування Військово-Морських Сил по організації протидії (ліквідації) можливим негативним наслідкам.
         
Доцільність створення Об’єднаного морського інформаційного центру (Єдиного морського ситуаційного центру) в даному форматі обґрунтовано:
       
необхідністю своєчасного, адекватного реагування на загрози національній безпеці України з моря, забезпечення сучасного контролю за морською обстановкою в акваторіях Чорного та Азовського морів;
             
для успішного досягнення стратегічних цілей і виконання завдань оборонної реформи, передбачених Стратегічним оборонним бюлетенем України:
             
завдання 1.3.4: забезпечення ефективної міжвідомчої координації та взаємодії складових сил оборони;
             
завдання 1.4.7: створення системи ситуаційних центрів складових сектору оборони для оперативного прийняття рішень у сфері оборони;
             
вимогами Концепції розвитку сектору безпеки і оборони України, яка передбачає:
             
об’єднання оперативних спроможностей для забезпечення своєчасного і адекватного реагування на кризові ситуації, які загрожують національній безпеці;
           
створення єдиної системи ситуаційних центрів, забезпечення її ефективної координації з використанням можливостей Головного ситуаційного центру України, формування умов для забезпечення взаємодії цієї системи із Ситуаційним центром НАТО;
             
основними напрямками реформування сектору безпеки і оборони:
         
централізація управління сектором безпеки і оборони в мирний час, у кризових ситуаціях, що загрожують національній безпеці, та в особливий період, підвищення рівня міжвідомчої координації і взаємодії;
           
формування та підтримання спроможностей, що надасть змогу гарантовано забезпечити адекватне і гнучке реагування на весь спектр загроз національній безпеці України, раціонально використовуючи наявні в державі можливості і ресурси;
           
необхідністю посилення позицій України як морської держави, створенню умов для досягнення цілей з розвитку морської діяльності; інтеграції всіх складових морської діяльності до відповідних європейських та світових структур (міжнародних урядових і неурядових організацій, об'єднань), участі України в їх діяльності на рівноправних засадах.
           
Назви елементів вибраної моделі, завдання, порядок взаємодії, методи впровадження тощо повинні бути елементами дискусій та консультацій.