Процес психологічної підготовки у загальному вигляді здійснюється наступним чином. Спочатку, військовослужбовців докладно інформують про особливості та умови бойової діяльності, про труднощі виконання бойового завдання і про шляхи їх подолання. В ході бойової підготовки моделюється зовнішня картина бойових дій, динаміка виконання бойових завдань, тобто такі умови бойової обстановки, які, відображаючись у свідомості військовослужбовців, викликали б психічні реакції, подібні до тих, які можуть виникнути в реальному бою. Військовослужбовці на практиці включаються в активну навчально-бойову діяльність характерну для бою і цим самим оволодівають своєю військовою спеціальністю. Насиченість занять та навчань психологічними факторами бою спочатку створює в особового складу значну психічну напруженість. При цьому пояснення військовослужбовцям необхідності подолання труднощів та виконання поставленої задачі формує в них стійкі мотиви успішного виконання своїх обов’язків у під час тренувань та навчань. Ці мотиви стають ще стійкішими, якщо воїни самостійно приймають важливі рішення в рамках виконання посадових обов’язків. Формування мотивації бойової діяльності допомагає їм легше морально підготуватися та мобілізувати свої можливості, переборюючи при цьому психічну напруженість, та виконувати поставлене завдання.

Набутий досвід подолання труднощів у результаті багаторазового повторення вправ в умовах небезпеки, інтелектуальних утруднень, що постійно ускладнюється, поступово зміцнюється. Стабільнішим стає контроль корабельних спеціалістів за своїм психічним станом та діями. З’являються вміння і навички управління своїм психічним станом, діями та поведінкою, формується переконання в можливості безпомилкового виконання обов’язків та якісного виконання отриманого завдання. Поступово формується психологічний механізм стійкого подолання почуття невпевненості, сумніву, страху. В результаті подальшого зміцнення емоційно-вольового контролю військовослужбовця за рахунок його звикання до небезпеки та інших факторів бойової обстановки при виконанні практичних дій на заняттях і навчаннях, які наближаються до дій в реальній обстановці, психічна напруженість значно послаблюється та стабілізується на оптимальному для нього рівні. Увага тих хто навчається звільняється від зайвого контролю за станом психіки, перемикається спочатку на якісне виконання окремих дій, а врешті-решт і освоєння військової спеціальності в цілому. Разом із поліпшенням емоційно-вольового контролю у військовослужбовця сильнішає впевненість у своїй здатності переборювати труднощі та досягати поставленої мети. Впевненість у собі, в своїй зброї, командирах та товаришах по службі допомагає воїнам точніше оцінювати бойову ситуацію, використовувати ефективніше на практиці свою військову майстерність. Все це свідчить про психічну готовність воїна до виконання бойового завдання, тобто досягнення такого стану психіки, який дозволяє людині бути готовою до перебування в складних умовах і долати їх з найменшими власними втратами, знаходити оптимальні шляхи вирішення навчально-бойових завдань, мати впевненість в собі, інтелектуальну та емоційно-вольову готовність та високу здатність до виконання своїх функціональних обов’язків.