Класифікації морських суден. Відповідно до міжнародного визначення, а також, у відповідності до ст.15 розділу ІІ Кодексу торговельного мореплавства України поняття судно – означає самохідну чи несамохідну плавучу споруду, що використовується:
– для перевезення вантажів, пасажирів, багажу і пошти, для рибного чи іншого морського промислу, розвідки і добування корисних копалин , рятування людей і суден, що зазнають лиха в морі, буксирування інших суден та плавучих об’єктів, здійснення гідротехнічних робіт чи піднімання майна, що затонуло у морі; – для несення спеціальної державної служби (охорона промислів, санітарна і карантинна служби, захист моря від забруднення тощо);
– для наукових, навчальних і культурних цілей;
– для спорту;
– для інших цілей.
Риболовне судно у цьому Кодексі – це будь-яке торговельне судно, що використовується для рибного або іншого морського промислу.
Знаряддя промислу є невід’ємною частиною риболовного судна, у зв’язку з чим морські події, пов’язані з пошкодженням знарядь промислу риболовного судна іншими суднами класифікується як зіткнення суден у морі.
Виходячи з цього, пропонуємо до Вашої уваги основні риси класифікації морських суден.
Класифікація суден
Для морського флоту характерна велика різноманітність суден. Вони відрізняються за розмірами та конструкціями корпусу, типом силової установки, основними техніко-економічними характеристиками і т. ін. Морські судна класифікують за призначенням, районом плавання, архітектурним і конструктивним типами, матеріалом корпусу, родом двигуна і т. ін. Вибір тієї чи іншої класифікації залежить від її цільового призначення і визначається завданнями експлуатації флоту або конкретного дослідження. Існують класифікації суден залежно від регулярності рейсів та форм договорів на перевезення. Ринок морських перевезень в основному ділиться на трампове та лінійне судноплавство.
Трамповими (від англ. tramp — бродяга) називаються судна, які здійснюють нерегулярні рейси. Трампові судна в основному перевозять масові вантажі, а саме: ліс, руди, вугілля, зерно, нафтопродукти. Але такі судна в разі необхідності можуть перевозити генеральні вантажі, наприклад обладнання, апаратуру, автомобілі, трактори тощо.
У лінійному судноплавстві перевозяться генеральні вантажі у напрямках зі стійкими вантажопотоками за розкладом між закріпленими портами. Тобто перевезення здійснюються регулярними лініями одним або декількома судноплавними підприємствами.
Найчастіше морські судна класифікуються за призначенням районом плавання, родом двигуна.
За експлуатаційним призначенням (за родом виконуваної роботи) судна поділяються на три основні групи — пасажирські, вантажопасажирські та вантажні. Останні, у свою чергу, поділяються на суховантажні (універсальні), наливні та комбіновані.
За районом плавання морські судна діляться на судна необмеженого району плавання і судна обмеженого району плавання.
За матеріалом корпусу судна бувають сталеві, із легких сплавів, пластмасові, дерев’яні.
За типом головного двигуна судна поділяються на:
пароплави — судна з поршневою машиною або паровою турбіною
теплоходи — судна з головним двигуном внутрішнього згорання
газотурбоходи — судна з газовою турбіною
електроходи — судна з головними електродвигунами, що одержують струм від електричного генератора
атомоходи — судна з атомною силовою установкою
Пасажирські судна мають декілька палуб, досить розвинуті надбудови, рубки – для розміщення великого числа приміщень. До них входять різні громадські приміщення (музичні салони й салони для паління, ресторани, тири, плавальні басейни, бібліотеки, кінозали, спортивні площадки та ін.). До пасажирських прирівнюються і вантажно-пасажирські судна, на яких, крім кают для пасажирів, є приміщення для перевезення вантажів (наприклад, автомашин туристів)
Суховантажні судна
Суховантажне судно – вантажне судно річкового або морського базування, що пристосоване для перевезення різних сухих вантажів, наприклад, сипучих вантажів, зерна, лісу, щепи, мінеральних удобрювань, спеціальних контейнерів міжнародного стандарту та інших вантажів. Часто оснащуються подвійним дном і бортами для підвищення безпеки плавання.
За типом вантажів, що перевозяться суховантажні судна поділяються:
Балкер, або навалочник — спеціалізоване судно для перевезення вантажів насипом і навалом, як зерно, вугілля, руда, цемент та інших сипучих вантажів.
Ролкер — судно для перевезення вантажів на колісної базі: автомобілі, вантажний транспорт,залізничні вагони.
Крім того існують інші типи суховантажних суден, а також комбіновані та універсальні суховантажні судна, що можуть перевозити вантажі декількох видів.
Ба́лкер (англ. bulker, від bulk — навалювальний вантаж), або «навалочник» – спеціалізоване судно для перевезення вантажів насипом, таких як зерно, вугілля, руда, цемент та інші. Балкер є різновидом суховантажу. Перший балкер був побудований в 1852 році, економічні фактори сприяли розвитку цього типу суден, дедалі більше збільшуючись у розмірах і вдосконалюючись.
На початку 2009 року в роботі знаходилося 6864 балкерів в загальному на 422 млн тонн дедвейту.
Дедвейт (англ. Deadweight, скорочено- «DWT») – повна вантажопідйомність судна, сумарна величина ваг змінних вантажів у тоннах, тобто сума ваги всього корисного вантажу, що перевозиться судном, яка характеризує його вантажопідйомність, ваги пального, масла, технічної та питної води, ваги пасажирів з багажем, екіпажу та продовольства.
Дедвейт являє собою різницю між повною та порожньою водотоннажністю, і є показником максимально допустимого завантаження судна, при якому забезпечується його безпечний хід. В окремих випадках дедвейт може використовуватись для позначення фактичного рівня завантаження судна.
Термін «дедвейт» вживається тільки стосовно торговельних вантажних суден. Дедвейт при осіданні під вантажну марку (вантажну ватерлінію) є показником теоретичного розмірувантажного судна і його основною експлуатаційною характеристикою.
За класифікацією суден враховуються особливості району плавання: глибини в проливах, каналах та в прибережних зонах, габарити шлюзів та їх перепускну можливість, умови навігації на внутрішніх водних шляхах. Навігаційна обстановка на морських магістралях є основним фактором, через який на габарити суден накладаються суворі обмеження.
Міні-балкер з дедвейтом до 10 тис. тон призначені в основному для каботажного плавання та по внутрішнім водним шляхам. Екіпаж таких суден зазвичай не перевищує 14 чоловік.
Визначення Seawaymax відноситься до суден, максимальні розміри яких дозволяють проходити водним шляхом Св. Лаврентія (назва системи каналів та шлюзів від Монреаля до озера Эрі, включаючи канал Уеллєнда та водний шлях по Великим озерам) з Атлантичного океану в Великі озера Північної Америки. Максимальні розміри суден відповідно менші: довжина — 225,6 м (740 футів), ширина — 23,8 м (78 футів), осадка — 7,9 м (26 футів). Крім обмежень на шлюзах, є окремі частки на каналах з лімітом осадки 12,5 м, 10,7 м, 11,3 м и 8,2 м.
Handysize (від англ. handy — зручний, size — розмір) складають 37 % всього балкерного флоту за тоннажем. До Handysize відносяться балкери дедвейтом від 15 до 50 тис .тон. Ця група суден з найбільш розповсюдженими розмірами, їх нараховується більш за 2000 од., сумарна вантажопідйомність дорівнює 43 млн т. Балкери, яки за розмірами є більшими ніж «хендісайз», відносяться до типу «хендімакс».
Назва Handymax ( від англ. handy — зручний, max — максимальний) або «супрамакс» застосовуються до балкерів з дедвейтом 35 – 60 тис.т. Судна «хендімакс» зазвичай мають довжину 150—200 м (492—656 футів). Сучасні «хендімакси» мают дедвейт 52—58 тис. т, 5 вантажних трюмів. Головною рисою цього типу балкарів є особисті крани (звичайно 4-5 од.) вантажопідйомністю у середньому 30 тонн, що дозволяє їм здійснювати дешевші вантажні роботи, а також здійснювати завантаження та вивантаження в портах, де не передбачені вантажні засоби для балкерів.
Назву Panamax балкери отримали через обмеження в розмірах суден, яки проходять через Панамський канал: ширина до 32,31 м, довжина найбільша до 294,13 м, осадка до 12,04 м в прісної тропічної воді, висота найбільша – 57,91 м. Звичайне вантажне судно типу «панамакс» має водотоннажність приблизно 65 тис. т. Поява великої кількості «панамаксів» з граничними розмірами викликає певні труднощі для каналу. Вони потребують високої точності установки в шлюзі та, відповідно великих витрат часу. Крім того, їх проводка здійснюється тількі у світлий час доби. Після реконструкції Панамського каналу, яка була закінчена у 2014 році з’явилися нові можливості. Нові шлюзи мають наступні розміри: довжина — 427 м (1400 футів), ширина — 55 м (180 футів), допустима осадка суден — 18,3 м (60 футів). Судна-контейнеровози з такими параметрами отримали назву «Panamax II».
Capesize (від англ. Cape – мис, size – розмір) – це судна, яки через свої величезні розміри не можуть проходити крізь Суецький або Панамський канали (дедвейт більш 240 тис. т) та вимушені огинати мис Горн Південної Америки або мис Доброї Надії на півдні Африки. Звичайно вони мають дедвейт більш 150 тис. т., але є рудовози з дедвейтом 400 тис. т. Такі судна мають вузьку спеціалізацію: 93 % їхнього вантажу складають вугілля та руда.
Сьогодні балкери становлять 40 % світового торгового флоту і варіюються в розмірах від мінібалкерів-однотрюмників до рудовозів дедвейтом понад 360 000 т. Різні вони і за способом завантаження – розвантаження та зберігання вантажу: одні залежать від берегових кранів і портових споруд, інші мають власні крани і системи завантаження – розвантаження, а деякі навіть здатні упаковувати вантаж при навантаженні. Більше, ніж у половини балкерів грецькі, японські або китайські судновласники, 25 % зареєстровані в Панамі. Абсолютна більшість балкерів на сьогоднішній день будується в Південно-Східній Азії.
Контейнеровози — це спеціалізовані вантажні судна, призначені для перевезень вантажу в однорідних збільшених вантажних одиницях – контейнерах (TEU). В морських контейнерних перевезеннях в основному використовуються стандартні ISO-контейнери. Як правило, екіпаж контейнеровозу складається з 10-26 чоловік, через максимальну автоматизованість судна.
Так же, як балкери, контейнеровози, в залежності від розмірів, поділяються на декілька основних підгруп.
Handymax Class балкери місткістю 1000–1700 TEU;
Feeder Class – 1700 – 2500 TEU;
Sub-Panamax Class – 2500 – 4000 TEU;
Panamax Class – 4000 – 7000 TEU.
У 1980 році з’явився контейнеровоз місткістю 4100 TEU (т/х Neptune Garnet) та став самим великім контейнеровозом свого часу. У 1984 р. найбільша межа подолала 4600 TEU із появою судна “American New York”. Протягом наступних 12-і років максимальна місткість контейнеровозів складала 4500-5000 контейнерів. Основною причиною були обмеження по ширині та довжині, встановлені камерами шлюзів Панамського каналу.
Такі судна, котрі отримали в подальшому назву типа Panamax-size vessels, могли мати наступні максимальні габарити: ширина – 32,3 м, довжина – 294,1 м, осадка – 12 м.
Рost-Panamax Class – (7000 -13000 TEU). Компанія APL, яка запропонувала нові морські шляхи без проходження Панамського каналу, почала розвиток нових контейнеровозів типу Post-Panamax.
В 1996 році судно Regina Maersk з офіційної контейнеромісткістю 6400 TEU подолало існуючу межу, після чого розмір нових контейнеровозів стрімко зріс с 6600 TEU в 1997 році до 7200 TEU в 1998 та до 8700 к кінцю 1999. На дійсний час 30% мирового контейнерного флоту складають судна типу post-panamax.
Довжина Суецького каналу складає біля 163 км, ширина коливається від 80 до 135 м. В каналі немає шлюзів. До 2012 року здійснені днопоглиблювальні роботи в каналі для перепуску контейнеровозів місткістю більш 19000 TEU.
Explorer Class (более 16600 TEU) – серія суден збудованих Компанією CMA CGM. В експлуатації чотири судна “CMA CGM Marco Polo”, “CMA CGM Alexander von Humboldt”, “CMA CGM Jacques Cartier” и “CMA CGM Jules Verne”.
Triple E-Class (более 18200 TEU) – на 1 березня 2015 року працювали 15 суден такого класу на лінії Maersk-Line AE1-AE3.
Post-Triple E-Class (более 21000 TEU) — на 1 марта 2014 года известно, что CSCL заказало постройку четырех судов такого класса на HHI (с вводом в эксплуатацию первого из серии в январе 2015 года).
Лісовози — однопалубні судна з мінімальним надводним бортом. У них відсутні підпалубні стояки — пілерси, що полегшує навантаження і вивантаження лісового вантажу. Лісовози середнього розміру мають носові та кормові трюми.
Ролкер (від англ. roll «котити»), американське позначення RORO, або ro-ro (від roll-on/roll-off) – судно для перевезення вантажів на колісної базі: автомобілі, вантажний транспорт, залізничні вагони. Принципова відміна даного типу суден полягає у горизонтальному за/ви-вантаженні крізь відкидний ніс або (як правило) корму. Така конструкція зветься «апарель».
Різні типи суден включають пороми, вантажні судна та баржі. Більшість нових авто перевозяться на великих суднах типу RORO.
На відміну від суден в інших областях перевезень, де кількість вантажу, що перевозиться вимірюється, як правило у тоннах, на суднах типу RORO цій показник розраховується в метрах довжини.
Існує декілька підкласів ролкерів, а саме:
РоПакс ROPAX (RORO + passenger) – здатні приймати крім вантажів значну кількість пасажирів; часто мають гараж.
КонРо ConRO (container ship + RORO) — гібрид контейнеровозу та RORO, – на внутрішніх палубах перевозять автомобілі, на верхньої – ISO-контейнери.
РоЛо RoLo (roll-on/lift-off) – частина вантажів доступна крізь апарель, решта – за допомогою крану.
Комбіновані судна — наявність вантажопотоків, коли перевезення нафти поєднують з перевезеннями руди, зерна, вугілля та інших навалювальних вантажів, є першою й основною передумовою виникнення та розвитку комбінованих суден. Промислові судна служать для морського промислу. Вони діляться на велику кількість типів: риболовецькі, траулерні, сейнери, китобійні та ін. До них належать також плавучі бази і заводи, що переробляють здобич безпосередньо у морі.
Універсальні суховантажні судна утворюють найчисленнішу групу суден транспортного флоту, призначену для перевезення різних сипучих вантажів. Як правило, вони мають дві палуби, а багато океанських суден – три палуби або платформу в центральному трюмі. Це дозволяє краще використовувати приміщення суден під час перевезення вантажів із обмеженою висотою укладання, полегшує розміщення вантажів несумісних за своїми властивостями.
Рефрижераторні судна – вантажні судна спеціальної конструкції, яки обладнані холодильними установками для перевезення швидкопсувних вантажів. В залежності від температурних режимів вантажних приміщень рефрижераторні судна поділяються на низькотемпературні, що призначені для перевезення заморожених вантажів, та універсальні – для перевезення буд-якого вантажу, а також фруктовози – судна із підсиленою вентиляцією приміщень, яки пристосовані задля перевезення плодів. Рефрижераторні судна зазвичай багатопалубні з невеликою (2.3-2.5м) висотою між палубних просторів та невеликими за розмірами люками для зменшення втрат холоду під час вантажних операцій. Вони порівняно малі (110—128 м). Від суховантажних суден рефрижераторні відрізняються також меншими розмірами вантажних трюмів, твіндеків та люків. Висота вантажних приміщень звичайно не перевищує 5—6 м. Вантажний пристрій стріловий або крановий. Усі вантажні приміщення мають теплоізоляцію.
Ліхтеровози — як контейнери використовують несамохідні баржі-ліхтери. Такі плавучі контейнери в порту відправлення приймають на борт ліхтеровоза з води та в порту призначення вивантажують його знов на воду. Для навантаження і вивантаження ліхтерів судно обладнане великоваговими стрілами і кранами вантажопідйомністю до 300 т.
Особливим типом транспортних суден є морські «скотовози». Такі судна можуть перевезти за один рейс від 16 тисяч голів худоби(тварин). Вони мають близько дев’яти палуб для худоби. Доставка скота на судно здійснюється за допомогою автопоїздів-скотовозів або залізничним транспортом. Морські судна для перевезення худоби обладнанні потужної системою вентиляції, яка складається з кількох десятків вентиляторів. Корм для тварин знаходиться в спецсховище, в якості якого використовуються бункери. Функція бункерів полягає в доставці кормів на палуби судна. З кожного бункера корм подається на конвеєри , котрі подають його «споживачу». У випадках мору худоби – її викидають за борт, де вона стає здобиччю для морських хижаків.
Наливні судна, або танкери, служать для перевезення рідких вантажів: нафти і нафтопродуктів, рослинної олії, прісної води, вина. Рідкий вантаж здатний переливатися з борту на борт при крені судна, знижувати його стійкість, створювати додатковий крєнячий момент. Сучасні танкери приймають (без ризику) декілька сортів нафтопродуктів.
Танкер, Нафтоналивне судно (від англ. oil tanker, oil carrying vessel, нім. Rohöltanker m) – морське та річкове судно для транспортування нафти і нафтопродуктів наливом.
Газ, що випаровується під час перевезення, використовують як паливо для судна. Щодо будови ємностей – вони виглядають на зразок термоса, це потрібно, щоб рідина всередині якомога менше розігрівалася. Випаровування скрапленого газу всередині закритої посудини призводить до підвищення тиску й, як наслідок, до вибуху.
До появи наливних суден нафту перевозили морем у бочках чи цистернах. Перше морське перевезення нафти з Баку до Астрахані (у цистернах) здійснив 1873 р. астраханський купець М. Артем’єв. Ідея нафтоналивного судна належить російському „олігонафту”, купцю та інженерові Віктору Рагозіну.
Перший у світі залізний танкер-пароплав „Зороастр” був збудований 1877 році на шведській судноверфі на кошти братів Нобелів. Цей танкер і започаткував наливний спосіб перевезення гасу й нафти.
Корпус танкера поділений на ряд відсіків (танків), які заповнюють наливом. Об’єм одного танка 600-1500 куб.м.
Після резонансної аварії танкеру «Престижио» у Біскайській затоці наприкінці 20 сторіччя – усі сучасні танкери робляться з подвійною обшивкою.
Найбільшим у світі на сьогодні є норвезький супертанкер Knock Nevis, побудований в 1981 р. Це і найбільший у світі корабель.
Газовоз (від англ. gas carrier; нім. Gastanker m) – судно для перевезення зріджених (скраплених) газів.
Розрізняють за призначенням, способом перевезення зрідженого газу, а також конструкції судна. Газовози за призначенням розділяють на дві групи: для скраплених нафтових газів – пропану, бутану та ін.; для скрапленого природного газу (метану).
Цистерни газовозів підрозділяють на вбудовані, мембранні, напівмембранні і вкладні. Вбудовані – частина конструкції корпуса, мембранні складаються з тонкої оболонки, яка не несе навантаження. Напівмембранні мають елементи перших і других. Вкладні цистерни автономні від корпуса. Форма газових цистерн газовоза – призматична, сферична, циліндрична та ін.
Вперше перевезення скраплених газів спеціальними суднами здійснена компанією “Shell” на початку 30-х рр. XX ст. Сучасні міжнародні перевезення скрапленого газу складають близько 20% загального обсягу природного газу, який транспортується споживачам.
